Site Loader

Содержание

Українські сорти картоплі — Агробізнес сьогодні

Ураховуючи значні зміни в природно-кліматичних умовах, великого значення набувають сорти інтенсивного типу. Українські селекціонери досягли великих успіхів у створені таких високопродуктивних сортів картоплі, що стійкі до хвороб і шкідників.

У 2021 році до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, занесено 188 сортів картоплі, з них вітчизняної селекції — 82. Серед сортів української селекції 67 (81,7%) створено в Інституті картоплярства НААН.

Найпоширенішими сортами в приватному й громадському секторі на сьогодні є: Слаута, Серпанок, Скарбниця, Кіммерія, Щедрик, Повінь, Слов’янка, Княгиня, Мирослава, Фотинія, Случ, Солоха, Хортиця й інші.

 

Слаута

Ранній сорт столового призначення. Урожайність: 25,0 т/га на 40–45-й день після сходів, 50,0 т/га в кінці вегетації, на поливі 70,0 т/га. Середня маса товарної бульби — 100 г. Кількість бульб у кущі — 14–15 шт.

Уміст крохмалю: 15,4%. Смакові якості добрі. Висока посухостійкість.

 

Слаута

 

Морфологічні ознаки: бульби округло-овальні, рожеві, м’якуш кремовий. Кущ високий, прямий, середньооблиствений, стебла слабо гіллясті, листки середні, темно-зелені, віночок квітки червоно-фіолетовий.

Стійкий до раку картоплі, золотистої цистоутворювальної картопляної нематоди, фіто­фторозу.

Рекомендований для вирощування в зоні Лісостепу України.

 

Кіммерія

Ранній сорт столового призначення. Урожайність: 14,0 т/га на 40–45-й день після сходів, 46,0–49,0 т/га в кінці вегетації. Середня маса товарної бульби — 103 г. Кількість бульб у кущі — 13–14 шт. Уміст крохмалю: 15,1%. Смакові якості високі, сирий і варений м’якуш не темніє. Лежкість добра — 90%.

 

Кіммерія

 

Морфологічні ознаки: бульби продовгувато-овальні, кремові, м’якуш кремовий, вічка середні. Кущ високий, прямий, середньооблиствений, стебла слабо гіллясті, листки середні, темно-зелені, віночок квітки червоно-фіолетовий.

Відносно стійкий до звичайного й агресивного патотипу раку, картопляної цистоутворювальної нематоди, вірусних хвороб, кільцевої і мокрої бактеріальної гнилей, чорної ніжки. Висока посухостійкість.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Повінь

Ранній сорт столового призначення. Високоврожайний. Через 40–45 днів після сходів здатний нагромаджувати врожай 20,0–22,0 т/га бульб. Потенційна врожайність наприкінці вегетації — 46,0 т/га. Товарність — 94%. Середня маса бульби — 95 г. Уміст крохмалю — 15,0–16,0 %. Смакові якості високі.

Бульби середньо розварюються, м’якуш не темніє в сирому і вареному вигляді. Лежкість добра — 85% (за дотримання агротехніки вирощування).

Морфологічні ознаки: кущ високий, прямий, сильно облиствений, листки середньої величини, віночок квітки червоно-фіолетовий. Бульби рожеві, округлі, м’якуш кремовий.

Стійкий до раку, картопляної цистоутворювальної нематоди, парші звичайної; відносно стійкий до фітофторозу, бактеріальної гнилі, сухої фузаріозної гнилі й іржавої плямистості; середньостійкий до стеблової нематоди.

Рекомендований для вирощування в зонах Полісся, Лісостепу для двоврожайної культури на Півдні.

 

Скарбниця

Ранній сорт столового призначення. Урожайність на 45-й день після сходів 14,5–19,0 т/га, в кінці вегетації 45,0–48,0 т/га. Товарність — 93%. Середня маса товарної бульби 80 г. Кількість бульб у кущі 14 шт. Уміст крохмалю 12,6–13,0%. Смакові якості добрі, бульби розварюються, м’якуш не темніє в сирому і вареному вигляді. Лежкість — 92%.

 

Скарбниця

 

Морфологічні ознаки: бульби овальні, з неглибокими вічками, жовті, м’якуш від кремового до світло-жовтого забарвлення. Кущ середньо-високий, прямий, стебла середньої товщини, листок середньої величини помірно зелений, віночок квітки червоно-фіолетовий, ягодоутворення слабке.

Стійкий до звичайного патотипу раку, відносно стійкий до фітофторозу (листків), кільцевої й мокрої бактеріальної гнилей, іржавої плямистості, сухої фузаріозної гнилі та потемніння м’якуша. Висока посухостійкість.

Рекомендований для вирощування в усіх зонах України.

 

Щедрик

Ранній сорт столового призначення. Урожайність 18,0 т/га на 40–45-й день після сходів, 70,0 т/га в кінці вегетації. Середня маса бульби 100 г. Кількість бульб у кущі — 9–12 шт. Товарність — 90%. Уміст крохмалю 13,0–14,0%. Смакові якості добрі, бульби середньо розварюються, м’якуш слабо темніє в сирому і вареному вигляді. Лежкість — 91%.

Морфологічні ознаки: бульби — округлі, жовті зі сітчастою шкіркою, вічка середні та заглиблені, м’якуш — білий, квітки — білі.

Стійкий до звичайного і двох агресивних патотипів раку, відносно стійкий до вірусних і бактеріальних хвороб, фітофторозу та колорадського жука. Висока посухостійкість.

Рекомендований для вирощування в усіх зонах України.

 

Житниця

Середньоранній сорт столового призначення. Період вегетації 100 днів. Потенційна врожайність — 60,0–70,0т/га, середня кількість бульб під кущем — 16–18 шт. із середньою масою товарної бульби 90–120 г, товарність — 85%.

Житниця

 

Смакові якості добрі. Вміст крохмалю — 17,2%, сухої речовини — 23,5%. Сорт стійкий проти фітофторозу бульб і листків, парші звичайної, залізистої плямистості, мокрих гнилей.

Кущ середньої висоти, добре облиствений. Квітки червоно-фіолетові. Морфологічні ознаки: бульба рожева з червоними неглибокими вічками, округла з гладенькою шкіркою. М’якуш кремовий, стійкий до ферментативного і неферментативного потемніння. Сорт придатний для переробки на чіпси.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Злагода

Середньоранній сорт, універсального призначання. Урожайність у кінці вегетації 45,4 т/га. Уміст крохмалю 17,2%. Смакові якості високі. Надзвичайно товарні бульби. Середня кількість бульб під кущем — 13–16 шт.

Морфологічні ознаки: бульби рожеві, овальної форми, м’якуш білий. Віночок квітки червоно-фіолетовий

Стійкий до звичайного біотипу раку, золотистої картопляної цистоутворювальної нематоди й альтернаріозу, відносно стійкий до стеблової нематоди.

Сорт посухостійкий, придатний до вирощування двоурожайною культурою на Півдні України.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Мирослава

Середньоранній сорт, столового призначення. Урожайність: у кінці вегетації 60,0–70,0 т/га. Уміст крохмалю 17,2%. Середня кількість бульб під кущем 18–21. Смакові якості добрі.

Морфологічні ознаки: бульби рожеві, овальної форми, м’якуш світло-жовтого кольору.

 

Мирослава

 

Стійкий до звичайного біотипу раку і золотистої картопляної цистоутворювальної нематоди, альтернаріозу, відносно стійкий до стеблової нематоди. Посухостійкий.

Придатний для вирощування двоврожайною культурою.

Рекомендується для вирощування в зонах Полісся та Лісостепу.

 

Княгиня

Середньостиглий сорт, столового призначення. Урожайність в кінці вегетації 70,0–80,0 т/га. Уміст крохмалю 11,4%. Смакові якості добрі.

Морфологічні ознаки: бульби світло-рожеві, округлої форми, м’якуш жовтого кольору, квіти червоно-фіолетові.

 

Княгиня

 

Стійкий до звичайного біотипу раку й золотистої картопляної цистоутворювальної нематоди, високостійкий до фітофторозу, відносно стійкий до стеблової нематоди. З довгим періодом спокою, добра лежкість. Посухостійкий. Придатний для механізованого вирощування.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Околиця

Середньостиглий сорт універсального призначення. Урожайність у кінці вегетації 48,0–50,0 т/га. Уміст крохмалю 15,0–17,0%. Смакові якості добрі.

Морфологічні ознаки: бульби овальні, білі, м’якуш кремовий, вічка середні. Кущ високий, прямий, середньооблиствений, стебла слабо гіллясті, листки середні, темно-зелені, віночок квітки червоно-фіолетовий.

Стійкий до звичайного біотипу раку. Відносно стійкий до фітофторозу, альтернаріозу, стеблової нематоди, кільцевої й мокрої бактеріальних гнилей, чорної ніжки та потемніння м’якоті бульб.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Солоха

Середньостиглий сорт, столового призначення. Урожайність у кінці вегетації 38,0 т/га. Уміст крохмалю 19,2%. Смакові якості 8,5 бала, має підвищений уміст антиоксидантів. Дієтичний продукт, який використовують як профілактичний засіб для покращення роботи й лікування травної і кровоносної систем та зміцнення імунітету. Придатний для використання як природний барвник харчових продуктів. Може використовуватись для декоративного оформлення страв (салатів, картоплі-фрі, пюре).

 

Солоха

 

Морфологічні ознаки: бульби темно-фіолетові, округло-овальної форми, м’якуш темно-фіолетового кольору, віночок квітки білий.

Стійкий до звичайного біотипу раку і золотистої картопляної цистоутворювальної нематоди, середньостійкий до фітофторозу, кільцевої гнилі, іржавої плямистості бульб.

Рекомендується для вирощування в зонах Полісся та Лісостепу.

 

Слов’янка

Середньостиглий сорт столового призначення. Урожайність у кінці вегетації 50,0–70,0 т/га. Товарність 93%. Середня маса бульби 125 г. Кількість бульб у кущі 10–12 шт. Уміст крохмалю 12,0–13,0%. Смакові якості середні, бульби не розварюються, м’якуш не темніє в сирому і вареному вигляді. Лежкість 77%.

Морфологічні ознаки: бульби продовгувато-овальні, рожеві, м’якуш кремовий. Кущ високий, прямий, сильнооблиствений, стебла гіллясті, листки великі, світло-зелені, віночок квітки червоно-фіолетовий.

Стійкий до раку, картопляної нематоди, відносно стійкий до фітофторозу, фузаріозу та вірусних хвороб, бульби чутливі до ураження сухою й мокрою гниллю.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Случ

Середньостиглий сорт столового призначення. Урожайність у кінці вегетації 45,0–50,0 т/га. Уміст крохмалю 17,5%. Смакові якості добрі.

Морфологічні ознаки: бульби жовті, видовжено-овальні, з неглибокими вічками, м’якуш від кремового до світло-жовтого забарвлення. Кущ середньо-високий, прямий, стебла середньої товщини. Листок і його частки за розміром середні, помірно зелені. Рясність квіток низька, віночок квітки червоно-фіолетовий, ягодоутворення слабке.

Стійкий до раку, фітофторозу, кільцевої й мокрої бактеріальної гнилей, сухої фузаріозної гнилі, іржавої плямистості, потемніння м’якуша.

Рекомендується для вирощування в зонах Полісся та Степу.

 

Хортиця

Середньостиглий сорт столового призначення. Урожайність 35,0–37,0 т/га в кінці вегетації. Уміст крохмалю 19,0%. Смакові якості добрі, має підвищений уміст антиоксидантів.

 

Хортиця

 

Морфологічні ознаки: бульби червоні, видовженої форми, м’якуш червоного кольору, квітки білі.

Стійкий до звичайного біотипу раку та картопляної цистоутворювальної нематоди, високостійкий до вірусних хвороб, середньостійкий до фітофторозу та парші звичайної.

Рекомендується для вирощування в зонах Полісся та Лісостепу.

 

Фотинія

Середньостиглий сорт столового призначення. Урожайність у кінці вегетації 50,0–70,0 т/га. Уміст крохмалю 16,0–17,0%. Смакові якості добрі.

Морфологічні ознаки: бульби червоні, видовжено-овальні, з білим м’якушем. Кущ середньої висоти, прямий, стебла товсті, зі слабким забарвленням. Листок великий, світло-зелений, вінок квітки червоно-фіолетовий. Ягодоутворювання помірне.

Стійкий до раку, відносно стійкий до фітофторозу, стеблової нематоди, вірусних хвороб, стійкий до метрибузину.

Рекомендується для вирощування в усіх зонах України.

 

Родинна

Середньопізній сорт столового призначення. Урожайність у кінці вегетації 60,0–70,0 т/га. Уміст крохмалю 17,0–18,5%. Смакові якості високі, бульби розварюються.

Морфологічні ознаки: бульби рожеві, овальні із середніми вічками, білим м’якушем. Кущ високий, прямий, стебла товсті, з темно-зеленим забарвленням. Листки середнього розміру, темно-зеленого кольору. Віночок квітки червоно-фіолетовий, ягодоутворення низьке.

Стійкий до звичайного патотипу раку, високостійкий до фітофторозу листків і бульб, кільцевої гнилі, парші звичайної, середньо стійкий до мокрої гнилі.

Рекомендується для вирощування в зонах Полісся та Лісостепу.

 

Містерія

Середньостиглий сорт картоплі універсального призначення. Вегетаційний період 110 днів. У кінці вегетації має врожайність 60,0 т/га.

Маса товарної бульби — 95,7–110,0 г. Уміст крохмалю в бульбах — 16,0%, смакові якості добрі. Товарність бульб висока — 85%. Сорт відзначається доброю лежкістю.

 

Містерія

 

Морфологічні ознаки сорту: бульби чорно-фіолетові, округло-овальної форми, м’якуш жовтого кольору.

Сорт стійкий проти стеблової нематоди та картопляної цистоутворювальної нематоди, звичайного патотипу раку, відносно стійкий проти фітофторозу, альтернаріозу, парші звичайної та механічних пошкоджень. Сорт високо посухостійкий і пластичний, стійкий до виродження. Рекомендовані зони вирощування — Полісся та Лісостеп.

 

Медея

Середньостиглий сорт картоплі столового призначення. Вегетаційний період 110 днів.

Урожайність у кінці вегетації 50,0 т/га. Уміст крохмалю в бульбах — 15,5–17,5%, смакові якості добрі. Товарність бульб висока — 92%.

Морфологічні ознаки сорту: бульби жовті, видовжено-овальної форми, м’якуш жовтого кольору. Маса товарної бульби — 82,0–90,0 г.

Сорт стійкий проти стеблової нематоди та картопляної цистоутворювальної нематоди, звичайного патотипу раку, відносно стійкий проти фітофторозу, мокрої бактеріальної гнилі й механічних пошкоджень. Рекомендовані зони вирощування — Полісся, Лісостеп і Степ. Проходить Державне сортовипробування.

 

Марфуша

Середньостиглий, столового призначення. З потенційною врожайністю в кінці вегетації 60,0 т/га, багатобульбовий — до 18–20 бульб під кущем із середньою масою — 90–120 г, товарність — 97%. Уміст крохмалю 16,5–17,0%, смакові якості добрі. Бульби фіолетового кольору з неглибокими вічками, видовжено-овальні, шкірка з невеликою сітчастістю. М’якуш кремовий із фіолетовим кільцем на межі флоеми.

 

Марфуша

 

Сорт високостійкий проти ризоктоніозу, відносно стійкий проти фітофторозу листків і бульб, парші звичайної, метрибузину. Сорт ідеальний для смаження та запікання.

Сорт отримано 2020 року й передано до Державного сортовипробування у 2021 році.

 

Меланія

Середньостиглий сорт картоплі універсального призначення. Вегетаційний період 110 днів. У кінці вегетації врожайність 60,0 т/га. Морфологічні ознаки сорту: бульби рожеві, округло-овальної форми, м’якуш кремовий. Маса товарної бульби — 65,0 г. Уміст крохмалю в бульбах — 15,5–16,0%, смакові якості добрі. Товарність бульб висока — 97%. Сорт відзначається доброю лежкістю.

Стійкий проти стеблової нематоди та картопляної цистоутворювальної нематоди, звичайного патотипу раку, відносно стійкий проти фітофторозу, альтернаріозу, вірусних хвороб і механічних пошкоджень.

Сорт посухостійкий і пластичний, стійкий до виродження. Рекомендовані зони вирощування Полісся та Лісостеп. Проходить Державне сортовипробування.

 

С. А. ЛЯЩЕНКОканд. с.-г. наук,
завідувач відділу виробництва, зберігання й переробки
Інституту картоплярства НААН
Б. А. ТАКТАЄВкандидат с.-г. наук,
старший науковий співробітник,
завідувач лабораторії імунітету та захисту рослин
Інституту картоплярства НААН

Які сорти картоплі краще для вирощування в Україні


Якось на лекції з городництва один із слухачів запитав у лектора, чому українські вчені проти поширення зарубіжних сортів картоплі, адже на його городі голландські сорти дають вищі врожаї. Тож спробуємо розібратися у цій проблемі.

З середини 90-х років стрімко зростає в Реєстрі сортів рослин України частка голландських сортів, які нині становлять вже майже половину від українських. Може, це й непогано, хоча, скажімо, у США вирощують переважно власні сорти, незважаючи на те, що середня врожайність картоплі там нижча, ніж у Голландії. Невже американці не вміють рахувати гроші і не усвідомлюють власної вигоди? Навряд чи. Тож давайте ближче познайомимося з явищем, що має назву Голландська картопля.

Голландські сорти картоплі — переваги та недоліки

Приблизно такі самі врожаї картоплі, як у Голландії (450 ц/га), одержують у Швейцарії, Бельгії, окремих районах Данії, Швеції, Німеччини, Англії. Але в Голландії картопля — провідна культура, яка займає чверть орних земель. Чому ж так багато, значно більше від власних потреб, вирощують бульб у цій маленькій країні? Помірні літні температури, довгий світловий день із ще досить яскравим сонцем, підвищена вологість повітря, достатня вологість грунту, рівномірні опади під час бульбоутворення — все це створює чудові умови для вирощування високих урожаїв цієї культури. А «супертехнологія» тут ні до чого. Хоча було б несправедливо не відзначити високу організованість у проведенні всіх агротехнічних заходів, зручну техніку, ідеальні сховища-холодильники, широкий вибір добрив та засобів захисту рослин. Того ж колорадського жука внаслідок постійної, добре спланованої боротьби в рамках країни тамтешні фермери вивели майже повністю. Раціональні голландці давно підрахували, що торгівля насінням — справа перспективна і прибуткова. Тим паче, що всі ті умови, які сприяють зростанню урожайності бульб, одночасно забезпечують високу якість садивного матеріалу. Отже, придбавши фірмове насіння, можна отримати високий урожай картоплі. При цьому спостерігається явище, що має назву Екологічний сплеск урожайності.

Вплив зміни географічних умов вирощування картоплі на її врожайність

Вченими підмічено, що зміна географічних умов вирощування картоплі призводить до помітного (на 20-30%) збільшення її врожайності, але тільки у перший-другий рік, надалі вона знижується до рівня, властивого цьому сорту. Особливо значним буває цей сплеск, коли сорт не тільки завозиться якомога далі від місця його виведення, але й потрапляє у кращі грунтово-кліматичні умови.

Наприклад, максимальна врожайність сорту Бородянська рожева на місцевих ділянках не перевищує 600 ц/га, а на Півдні Сибіру у перший рік випробувань він дав 1060 ц/га. Але хіба це реальна врожайність сорту? Навіщо ж тоді робити поспішні висновки про переваги зарубіжних сортів? Тим більше, що для картоплі актуальною є проблема стабілізації врожайності, тобто проблема виродження картоплі.

Річ у тім, що чим південніше від Голландії, розташованої на широті Мінська, вирощують голландські сорти, тим гірші для них умови (за винятком гірських масивів), тим швидше вони вироджуються, отже, необхідно їх оновлювати, знову і знову купуючи садивний матеріал. Між абсолютно здоровим насінням і повністю виродженим існує широкий перехідний діапазон. В якому місці цього діапазону розташовані бульби, що порівнюються за продуктивністю? Не знаючи відповіді на це питання, не можна вести мову про об’єктивну оцінку того чи іншого сорту. Не певен, що згаданий вище городник використовував високоякісний вітчизняний садивний матеріал. З власної практики зазначу, що багато українських сортів не гірші, а деякі навіть кращі за голландські.

Проблеми селекції картоплі

Щоб зрозуміти, чому наші науковці не вважають сортами виведені ними окремі гібриди, продуктивність яких на 40-60% вища від кращих національних стандартів картоплі, давайте розглянемо проблеми селекції картоплі.

На що звертає увагу покупець, збираючись придбати картоплю? Щоб товар був гарний, мав досконалу форму, певний розмір бульб, глибину вічок, колір. Не враховувати це селекціонери країн з ринковою економікою не можуть, адже їхня селекція орієнтована не стільки на власні потреби, скільки на продаж. А є ще й якісні ознаки — смак, вміст крохмалю, протеїну, вітамінів, нетемніючий м’якуш, рівень накопичення нітратів тощо. Тож лише господарських селекційних ознак, кількісних і якісних, набирається більше 10. Додамо сюди ще ознаки стійкості до хвороб, яких також має бути не менше 15. Таким чином, у селекційному процесі слід контролювати 25~35 показників і врожайність — лише один з них. А це надзвичайно складно. Без певних компромісів не обійтися. При цьому селекціонер не може не враховувати національний менталітет. Навіщо мешканцю високорозвинутої країни, який має можливість щодня їсти м’ясо, рибу, птицю тощо, ще й висококалорійна картопля? Тому більшість голландських сортів мають середню й низьку крохмалистість, на рівні 10 — 14%. Хоча є й винятки, наприклад сорти Прод’юсент, Леді Розетта, Дезіре. На смак голландська картопля непогана, але й не відмінна.

Доводилося чути, що голландські сорти не стійкі до карантинних хвороб. Це не так. Фермери Голландії не можуть дозволити собі ризик залишитися на кілька років без картоплі. Крім неракостійкого Ван Гога та лічених старих сортів, більшість голландського сортименту стійка не тільки до раку, а й до картопляної нематоди. І це дуже актуально, насамперед для зони Полісся, де через недбалість зростає кількість ділянок, уражених нематодою. Водночас частка українських сортів, імунних до цієї хвороби, поки що залишається обмеженою.

Досить прискіпливо підходять голландські селекціонери до проблеми збереження врожаю, їхні бульби в цілому стійкі до бактеріальних гнилей та грибкових хвороб, зокрема фітофтори, тоді як стійкість картопляного бадилля до фітофтори у полі, за незначним винятком (наприклад, Дезіре), помітно нижча, ніж в українських сортів. Кардинально вирішити проблему стійкості листків картоплі до цього грибка ще нікому не вдалося. А раз так, навіщо вибраковувати врожайні, але нестійкі форми, коли є можливість захистити картоплю хімічними засобами за допомогою досконалої техніки? Такий підхід добре спрацьовує в Голландії, де спеціальні служби стежать за станом рослин й інформують фермерів про строки обробок фунгіцидами, кількість яких коливається від 4-5 до 8-10. Коли ж під час епіфітотії з обробками запізнюються, може статися так, як в одному з підмосковних радгоспів. На одному з голландських сортів фітофторна пляма в 3 квадратних метри за ніч розрослася до 5 га, а ще через добу — до 20 га.

Під час виведення сортів у Голландії поширена практика об’єднання наукових розробок на передселекційному етапі з широким залученням безпосередньо до селекції кваліфікованих фермерів. За такого підходу виведені в комфортних умовах сорти мають високу стійкість, але вона орієнтована лише на якусь одну расу патогена. І коли така картопля потрапляє в жорсткі, некомфортні для неї умови, збудники хвороб швидко „проривають оборону» рослини в слабких місцях. Крім того, в умовах України рослини голландських сортів не раціонально багато випаровують вологи. Лише окремі з них, наприклад Дезіре, Мона Ліза, відносно непогано витримують посуху й інші негаразди.

Восени 1995 р. мені довелося побувати на Поліській дослідній станції. У картоплесховищі звернув увагу на те, які дрібні бульби німецького сорту Ліпсі. А це ж один з найпродуктивніших сортів картоплі колишньої НДР, що перевершує відому Адретту. У чому ж річ? Та в неможливості забезпечити Ліпсі належний догляд за умов літньої посухи на супіщаних грунтах. Тим часом виведені на станції сорти Пост 86, Доброчин того ж року дали пристойний урожай товарних бульб. І в цьому немає нічого дивного. Сорти української селекції створюються не в комфортних умовах: їсть їх колорадський жук, припікає немилосердне сонце, тисне високий інфекційний фон. Прискіпливі випробування на всіх етапах селекційного процесу дають змогу створювати сорти з широкою стійкістю до багатьох хвороб.

Сорти картоплі української селекції

Враховуючи особливості українського менталітету, наші вчені намагаються створити сорти картоплі смачними й калорійними. Погодьтеся, росіянам немає сенсу рекламувати українські сорти. Тож коли на весь Російський реєстр у 1993 р. був лише один сорт картоплі української селекції Либідь з польовою стійкістю до фітофтори, який вдвічі перевищував російські стандарти щодо виходу крохмалю, це про щось свідчить. Автори українських сортів Світанок київський, Луговська ще пам’ятають, як у колишньому Радянському Союзі картоплярі з Росії виходили на рівень ЦК, щоб отримати ці сорти, які майже не треба було обробляти від фітофтори, заощаджуючи робочий час, пальне, дефіцитні фунгіциди. Та й самі бульби приваблювали добрим смаком, високим рівнем крохмалю. Зважаючи на існування вогнищ агресивних форм картопляного раку в Західній Україні, вітчизняні селекціонери змушені створювати сорти, здатні їм протистояти: Воловецька, Пост 86, Водограй, Кобза, Горлиця. А новий дуже ранньостиглий сорт поліської станції Божедар стійкий аж до чотирьох агресивних біотипів раку.

Стверджувати, що всі українські сорти висококрохмалисті та дуже смачні, було б неправдою, йдеться про загальні тенденції. Взяти хоча б нематодостійкий сорт Водограй, він не дуже смачний, але високоурожайний (зафіксований максимум ~ 640~660 ц/га). Сорт Обрій, навпаки, менш урожайний, але серед нематодостійких сортів вигідно виділяється відмінними смаковими якостями і знайде прихильників серед шанувальників бульб з білим м’якушем. Районований з 1996 р. сорт Інституту картоплярства УААН Горлиця за смаком, крохмалистістю, врожайністю перевищив стандарт — Луговську.

Приділяють увагу високим смаковим якостям селекціонери Чернігівської дослідної станції (сорти Молодіжна, Придеснянська). Враховуючи, що на відміну від Голландії колорадський жук у південній частині України дає не одну, а три генерації, українські науковці намагаються створити хоча б відносно стійкі до цього шкідника сорти. Певну «жукостійкість» мають Зов, Світанок київський, Зарево. Останній до того ж нагромаджує мінімальну кількість нітратів і вдвічі калорійніший за російську Невську. Серед нових сортів деяку стійкість до жука має Божедар і особливо Купава та Ракурс Інституту картоплярства.

Головний недолік українського картоплярства — розрив між науковими розробками та їхньою реалізацією. Звідки візьмуться високоякісні, здорові бульби, якщо навіть селекціонерам (не кажучи про насінницькі господарства) не завжди вистачає потрібного асортименту добрив. Катастрофічно бракує надійної техніки, обмаль пального, сховища й умови зберігання бульб далеко не ідеальні. Але це не наукова, а соціально-економічна проблема, яку необхідно якнайшвидше вирішувати.

О.З.Янчєвський, кандидат хімічних наук, м.Київ

Сорти картоплі для України (морозостійкі) з назвою і описом

Україна це досить сприятливий регіон для вирощування картоплі. Тому селекціонери вивели багато різних сортів. Але не потрібно забувати, що в якомусь регіоні тепліше, а в де-то холодніше. Сьогодні розглянемо сорти, які підійдуть для різного клімату. Це будуть і самі врожайні, і ранні, також стійкі до різних хвороб, а вам вже вибирати, який саме підійде для вашого городу.

Найголовніше ж на мій погляд, багатьом буде цікаво дізнатися про картоплю, стійку до колорадського жука. Адже багато дачники цим цікавляться. Звичайно зовсім, щоб його не було не вийде, але щоб жук рідше сідав на листя, селекціонери вже давно придумали.

У минулих статтях ми вже з вами розглядали насіння помідорів, огірків, баклажанів, стійких до різних хвороб і вирощування в холодних регіонах. Але погодьтеся, картопля теж не маловажний продукт, який ми вживаємо в їжу. І, якщо городник цікавиться яким-небудь сортом, значить йому потрібно отримати хороший урожай.

Кращі (урожайні) сорти картоплі для України з назвою і описом

У цій главі буде розглянуто картопля, який буде найкращим для західної України. Адже це самий сприятливий регіон для вирощування цього овочу.

Розара:

Картопля раннього дозрівання( 70-85 днів) універсального використання. Колір бежевий, очі рожеві, а м’якоть біла. Навіть під час посухи або дощовій погоді дає просто відмінний урожай. Зберігається, просто дивовижно, мало схильний гнилі. Стійкий до таких захворювань, як рак і нематода. Іноді може вразити парша звичайна.

Врожайність відмінна з однієї сотки 300-400 кг На одному кущі виростає від 17 до 20 шт. Вага одного плоду складає 80-120 грам.

Що найцікавіше в цьому сорті, він практично не розварюється. Добре підходить для смаження, приготування картоплі фрі та чіпсів.

Висновок: цей сорт можна спокійно садити у східній та західній Сибіру, також в далекосхідному регіоні.

Адретта:

Середньо-ранній сорт (80-90 днів дозрівання). Висадка починається в кінці квітня на початку травня. Цей сорт стійкий до заморозків. Колір картоплі темно жовтий, а м’якоті-світло-жовтий. Сприйнятливий до таких хвороб, як ризоктоніоз, парша, фітофтороз.

Важливо! Якщо грунт дуже вологий цей сорт може піддаватися гниття.

Врожайність відмінна від 200 до 450 кг на сотку. На одному кущі виростає 20-25 бульб. Вага однієї картоплі становить 100-150 грам.

Цей сорт, якщо брати в порівнянні з розарай, навпаки розварюється і добре підходить для такої страви, як пюре. Але смак, просто відмінний, сподобається кожному.

Висновок: рекомендується вирощувати в західному Сибіру і на далекому сході.

Королева Анна:

Картопля раннього дозрівання 75-85 днів. Колір жовтий, м’якоть жовта. Стійкий до захворювань, як рак, нематода, мозайка.

Урожайність дуже хороша при відмінній погоді можна отримати до 450 кг. Але в основному з однієї сотки збирають від 150 до 350 кг. Вага бульби 100-140 грам. На одному кущі налічується 8-16 штук.

При варінні майже не розварюється. Підходить для смаження, приготування супів і салатів.

Рекомендація по вирощуванню, у східній та західній Сибіру.

Невський:

Сорт середнього дозрівання 80-90 днів. Вирощується на всій території РФ. Особливість відмінності цього картоплі в тому, що він переносить посуху і вологу погоду. Колір шкірки бежевий, м’якоть біла. Стійкий до раку, менш стійкий до парші звичайної. Також може вразити фітофтороз. Бульби стійкі до механічних впливів.

Врожайність з однієї сотки 350-450 кг На одному кущі виростає 17-20 шт. Вага одного плоду 80-140 гр.

Особливо хороший урожай дає на суглинкових і піщаних, але потрібно глибоко перекопати.

Добре підходить для перших страв і салатів. Для смаження, так як в цьому картоплі дуже мало крохмалю. Всього 10-12%.

Олена:

Ранньостиглий сорт 60-70 днів. Колір шкірки рожево-червоний м’якоть біла з жовтуватим відтінком. Має хорошу опірність до таких хвороб, як парша звичайна, ризоктоніоз, картопляний рак. Сприйнятливий до фітофторозу, золотистої нематоди. Хороша стійкість до посухи.

Врожайність з однієї сотки становить 200-300 кг Бульби великі, вагою 100-150 гр. З одного куща збирається 10-12 штук.

Добре підходить для запікання, смаження, супів, пюре, приготування чіпсів і переробки крохмалю.

Картопля стійкий до колорадського жука

Стійкість до колорадського жука залежить від багатьох факторів. Це можна сказати найнебезпечніший шкідник для картоплі. Але все ж селекціонерам вдалося вивести такі сорти, якими жук найменше буде цікавитися. Але скажу відразу на смак такий картопля менш смачний, ніж сорти описані вище.

Каменський:

Ранній сорт картоплі 60-70 днів. Завдяки жорстким листям, рослини стійке до масового ураження жука. Колір м’якоті жовтий або тьмяно-жовтий. Цей сорт рідко вражає фітофтороз, рак, мозаїчна інфекція, вірус скручування листків. Також стійкий до механічних пошкоджень, що говорить про те, що його можна збирати механічним шляхом. Мінус цього сорту тільки в одному– його може долати золотиста нематода.

Врожайність з однієї сотки досягається до 450 кг Маса плоду 110-130 грам. На кущу виростає до 25 коренеплодів.

В їжі картопля універсальний, можна готувати з нього будь-які страви.

Світанок київський:

Середньо-ранній сорт 80-90 днів. Також стійкий до нашестя колорадського жука. Шкірка має рожевий колір, а м’якуш кремовий. Рослини можна вирощувати в будь-якому грунті. Має високий імунітет до раку, ризоктониозу, чорної ніжки, парші, і іншим мозаїчно вірусним заболиваниям. Іноді може бути вражений фітофторозом, скручуванням листя, нематодою.

Врожайність з однієї сотки до 450 кг. На одному кущі зростає 10-12 плодів. Вага одного становить 100-130 грам.

Завдяки високому вмісту крохмалю 16-19% картоплю добре розварюється, отже добре підходить для пюре.

Садити цей сорт можна в Заподно-Сибірському і Далекосхідному регіоні.

Никулинский:

Середньо-пізній сорт 90-120 днів. Із за цього не може бути посаджений у більш північних регіонах. Шкірка світло бежевого кольору, м’якоть біла. Стійкий до вірусних захворювань і фітофторозу. Менш стійкий до парші звичайної, ризоктониозу, альтернаріозу.

Висока врожайність до 450 кг на одній сотці. Вага однієї бульби становить 70-140 гр. На кущі 8-12 плодів.

Володіє гарним смаком і разваритостью. Застосовується, як для приготування перших страв, так і для пюре.

Скоростиглі (ранні) сорти картоплі для Сибіру

Як же не приділити увагу скоростиглих сортів, адже кожній людині полювання, як можна швидше вжити в їжу новий і свіжо-вирощену картоплю.

Тімо:

Ультра ранній сорт дозрівання всього 50-70 днів. Картопля стійкий до раку, посухи і вологи. Знижена стійкість до нематоди та фітофторозу.

Важливо! Зберігати цей сорт можна тільки в теплі, де досить сухо, з хорошою вентиляцією і не проникають сонячні промені. Оптимальна температура 4-6°, якщо буде занадто спекотно плоди починають швидко давати паростки.

Врожайність висока доходить до 200 кг. на одну сотку. Вага однієї бульби варіюється в межах 80-120 гр., знову ж таки все залежить від погодних умов.

Картоплю використовують для різних страв, його можна варити, смажити, запікати, робити пюре.

Сорт Гала:

Ранньостиглий картопля 70-80 днів. Стійкий до будь-яких погодних умов. Має жовтий колір в розрізі. Відмінно переносить транспортування і зберігання. Стійкість до вірусних захворювань. Нестійкий до фітофторозу, уражається ризоктоніозом.

Урожайність дуже висока до 450 кг З одного куща можна зібрати до 20-25 бульб. Максимальна вага однієї бульби становить 115 грам. Довжина плоду доходить до 10 див.

Гала цінується за смакові якості, добре застосовується в таких стравах як пюре, рагу, суп. Також відмінно підійде для смаження.

Удача:

Рання картопля, його ще називають сорокаденний. Його можна збирати вже на 45 день. Володіє білою м’якоттю і жовтуватою. Назва говорить сама за себе, адже він не боїться шкідників і хвороб. Легко переносить посуху і дощову погоду.

Врожайність досягає 300 кг. на одній сотці. Вага одного овоча коливається від 150 до 250 гр.

Жуковський ранній:

Ранній сорт, результат досягається через 60-70 днів. Колір шкірки рожевий, м’якоті білий. Стійкий практично до всіх хвороб. Не вимагає особливого догляду і зростає навіть в погано прогрітій землі. Не боїться транспортування, смакові якості добрі. Єдиний мінус цього сорту це зберігання, всього кілька місяців.

Врожайність висока, сягає до 400 кг на сотку. Маса одного овоча досягає 100-120 гр. На кущі зазвичай виростає 10-12 штук.

Так як картопля практично не розварюється, то він мало підходить для пюре. Застосовують в основному для варіння, смаження та приготування чіпсів.

Опис сортів картоплі з жовтою м’якоттю

Хотілося б віддати перевагу таким смачним сортам, як жовтого картоплі. Адже він вважається більш корисним у порівнянні з білим. В ньому великий вміст каротину, що сприяє поліпшенню зору. Звичайно, деякі види вже вам знайомі, ми їх описували вище. Це був Королева Анна, Адретта, Галла. У цій же главі зупинимося і розглянемо ще декілька сортів.

Тулеевский:

Середньостиглий сорт 80-110 днів, дуже високий врожай. Шкірка і м’якоть жовтого кольору. Стійкий до таких захворювань, як рак, нематода. Менш стійкий до фітофторозу.

Висока врожайність від 200 до 450 кг. На одному кущі налічується до 10 плодів, вага якої коливається від 110 до 170 грам.

Смак картоплі просто відмінний, розварюється, але мало. Цей сорт використовується в будь-яких стравах, хоч це буде суп, або смаження, не має особливого значення.

Антоніна:

Ранньостиглий картопля 60-70 днів. Стійкий до раку, сприйнятливий до золотистої нематоди, фітофтори. Шкірка злегка шорстка, світло-жовта.

Урожайність дуже висока з однієї сотки можна зібрати від 200 до 350 кг. Середня вага плоду 100-150 грам. На кущу налічується до 10 штук різного розміру.

Вирощується в Західній Сибіру.

Ароза:

Ранньостиглий і високоврожайний сорт тривалого зберігання 60-75 днів. Шкірка рожева, м’якоть жовта. Стійкий до фітофтори бульб, парші звичайної. Сприйнятливий до фітофторозу бадилля і скручування листя. Добре зберігається.

Врожайність до 400 кг. на одну сотку землі. Кількість плодів на одному куща досягає 17 штук. Маса однієї бульби досягає 70-140 грам.

У картоплі хороший смак підходить для будь-яких страв. У промислових цілях використовується для виготовлення фрі та чіпсів.

Ред скарлет:

Ранньостиглий сорт 70-80 днів. Колір шкірки червоний, м’якоті світло жовтий. Стійкий золотистої нематоди, фітофторозу та раку. Добре зберігається і рідко уражається гниллю.

Врожайність висока-до 300 кг на одну сотку землі. Вага однієї бульби 60-130 грам. Кількість овочів в кущі доходить до 11 штук.

Картопля дуже смачний, практично не розвалюється при варінні, тому підходить для будь-яких страв.

Кращі сорти для Алтайського краю

Для Алтайського краю підходять всі сорти, які були написані вище. Справа в тому що такий клімат як у нас, дозволяє вирощувати будь-картопля. Тому не лінуйтеся і прочитайте, а раптом зробите для себе хороший вибір. Але все ж про деякі хотілося б розповісти детальніше.

Любава:

Раннє дозрівання картоплі всього 70-80 днів. Підкопувати вже можна через 50 днів, але запам’ятайте, чим довше він у землі, тим смакові якості краще і вище врожайність. Колір шкірки червоний, м’якоть біла. Хороша стійкість спостерігається до раку, але слабка стійкість до фітофторозу. Добре росте в доглянутою і родючій землі.

Врожайність висока 250-500 кг з сотки. Кожен кущ дає до 20 овочів. Один плід досягає 100-120 грам, деякі виростають до 150.

Підходить для приготування будь-яких страв, смаження, варіння, запікання. Добре розварюється, в принципі це і є перевага цього сорту. Звичайно розаре поступається, але все ж смакові якості набагато краще.

Сантэ:

Середньостиглий сорт з гарним смаком і врожайністю 90-100 днів. Стійкий до раку, нематоди, парші. Схильний до фітофторозу. Колір шкірки жовтий, м’якоті-світло-жовтий. Коренеплоди відмінно зберігаються.

Не любить через мірну спеку та посуху, тому запам’ятайте для цього сорту необхідний полив. Любить тепло, висаджувати потрібно пізньої навесні, коли настає тепла погода. Ненавидить заморозки.

Висока врожайність до 500 кг з сотки. На одному кущі виростає до 20 бульб. Один плід досягає ваги 100-120 грам.

Цей сорт дуже смачний, за що і цінується. Бульби не розварюються при варінні мають відмінну форму.

Молодець:

Середньостиглий, російський картопля з періодами дозрівання 80-95 днів. Колір шкірки жовта, м’якоть біла. Стійкий до таких захворювань, як рак, нематода, іноді уражується фітофторозом.

Врожайність відмінна, доходить до 500 кг на одну сотку. Кількість бульб у кущі 6-11 шт. Вага одного плоду може досягати майже 500 грам.

Дуже смачний і гарний сорт. Підходить для смаження, варіння і запікання.

Зекура:

Середньостиглий сорт, повне дозрівання відбувається через 80-90 днів. Колір оболонки жовта, м’якоть біла. Сорт не боїться морозів і володіє відмінним імунітетом до різних вірусів.

Врожайність висока, розмір плоду 60-150 грам. У середньому з однієї сотки виходить 300-450 кг. Коренеплоди добре зберігаються до весни. Плюс цієї картоплі в тому, що скільки б вона не лежала, все одно залишається смачною. Але є і недолік, такий сорт не підходить для смаження.

Через стійкості до морозів, вона затребувана в Західно-Сибірському регіоні.

Які сорти картоплі, стійкі до фітофтори

Ось яке питання стоїть перед посадкою картоплі на першому місці. Якщо такий сорт, який стійкий до цього захворювання? Так є, звичайно зовсім від нього позбавиться не вийде, але все ж можна запобігти. Треба посадити овочі, які більш всього стійкі до цього вірусу. Тому зараз буде запропоновано кілька варіантів. А в кінці пропоную ще подивитися відео, яке було знайдено в інтернеті. Автор все чітко і докладно розповідає.

Вересень:

Середньостиглий сорт з періодами дозрівання 70-80 днів. Стійкий до фітофтори і раку, ось головна особливість цього сорту. Менш стійкий до нематоди. Колір шкірки білий, а м’якоті білої.

Врожайність, від 150 до 450 кг на сотку. Бульб на кущі виростає 8-12 штук. Маса одного плоду досягає 70-160 грам.

Дуже смачний сорт, застосовується для смаження, варіння і пюре, не темніє При різанні.

Імпала:

Рання картопля, вважається найпопулярнішим в Росії. Період дозрівання 60-70 днів. Колір шкірки і м’якоті жовтий. Стійкий до фитофторозе, парші звичайної та вірусу скручування листя.

Врожайність досить висока 200-350 кг на сотку. Кількість бульб на кущу 16-21. Вага одного плоду 90-150 грам.

Дуже смачний сорт, застосовується для будь-яких страв. Добре зберігається і відмінно транспортується.

Регіони для вирощування Північно-Західний, Центральний.

Думаю, вам сподобалися сьогоднішні сорту. Вибирайте для себе найкращий і приступайте до посадки. Але і, звичайно ж, не забудьте про добрива для відмінного врожаю.

ФГ Аделаїда >>> кращі сорти насіннєвої картоплі в Україні

Насіннєва картопля для дачників і фермерських господарств

Якіснісну насіннєву картоплю хочуть використовувати не тільки великі фермерські господарства, але і грамотні дачники і городники. Адже якщо є можливість виростити картоплю своїми руками на своїй ділянці, то будеш намагатися зробити все якнайкраще, адже це для себе, а не на продаж. Тому дозволимо собі дати кілька порад як поводитися з нашим насіннєвим матеріалом в «домашніх» умовах. Щоб отримати максимум врожайності, насіннєву картоплю потрібно правильно і добре підготувати до посадки.

Способи підготовки картоплі до посадки

Найбільш ефективними способами підготовки картоплі до посадки є:

  • відбір здорових бульб картоплі;
  • калібрування бульб по крупності і вазі;
  • різання великих бульб;
  • пророщування на світлі ( яровизация ) і пророщення паростків;
  • пророщування бульб;
  • прогрівання бульб;
  • змочування бульб розчинами добрив, іншими захисними речовинами.

Відбір і підготовка до посадки здорових бульб картоплі

Перебрати наявну у вас, для посадки, насіннєву картоплю потрібно завчасно — до самої посадки бульб і навіть перед закладкою їх на пророщування. Потворні бульби, с ознаками задухи при зберіганні, підморожені, сильно пошкоджені різними шкідниками і уражені сухою гниллю, звичайної паршею, а також ті, що не дали паростків після пророщування або мають ниткоподібні паростки, вибраковують. Ретельний відбір і підготовка здорових бульб збільшує врожайність картоплі від 8 до 36%.

Різка крупного насіннєвої картоплі при підготовці до посадки

При підготовці до посадки картоплі варто знати, що різні по крупності і якості цілі бульби та їх половинки дадуть зрідженість сходів, різний ріст і різна продуктивність кущів картоплі. Але розрізати бульби картоплі потрібно не тільки із за розміру більше за інших. Великі бульби при посадці має сенс розрізати так, щоб на кожній половинці залишилося рівну кількість паростків. Бульби вагою 160-200 грам ріжуть на 4 частини, а більші на шість частин, кожна така частина повинна важить близько 40 грам.

Найчастіше насіннєву картоплю піддають різанню за тиждень до посадки, але по можливості це можна робити і за 1-1.5 місяці. Звичайно, ручне різання не так ефективне, як  машинне, адже вручну складно зробити все рівномірно, плюс це дуже трудомісткий процес. Пам’ятайте, що необхідно стерилізувати ніж в розчині лізолу або Лізоформ після порізки кожної бульби ! Також практикують обробку розрізаної поверхні золою. Тільки через 40-50 годин після порізки на поверхні зрізу на картоплині утворюється захисна плівка, після чого матеріал можна зберігати в тарі.

Причини для розрізання посадкового матеріалу, пов’язані з вирощуванням :

  • розрізаний великий посадковий матеріал добре підходить для посадки з меншим числом пропусків;
  • розрізаний довгаста картопля забезпечує більш рівномірний розподіл рослин в гребені;
  • материнський бульба краще згниває;
  • завдяки розрізуванню бульб немає переважного проростання зверху, результатом чого є більша кількість паростків \ стебел \ бульб. Це може забезпечити більш високий урожай.
  • розрізання бульби забезпечує кращий ріст від паростка до стебла;

Пророщення насіннєвої картоплі

При підготовці насіннєвої картоплі до посадки, необхідно пам’ятати про основний етап від якого залежить майбутній урожай в цілому. Це звичайно ж пророщування картоплі. Це високоефективний, необхідний агрозахід : він дозволяє виявити хворі бульби і видалити їх, обумовлює більш швидке зростання і розвиток, більш раннє дозрівання картоплі, підвищує врожайність на 15-20%. Організувати цю справу потрібно так, щоб озеленення і пророщування насіннєвих бульб проводилося в спеціально відведеному для цього місці. Особливо високоефективно пророщування відбувається під дією розсіяного сонячного світла. Так проростає велика частина вічок на клубні.

У першій половині процесу пророщування — до появі на бульбах паростків — світло не обов’язкове. На світлі бульби і оченята піддаються якісним змінам. У бульбах накопичується хлорофіл, це посилює розвиток кореневої системи, від потужності якої залежить врожайність. Але не тільки на розвиток кореневої системи впливає хлорофіл в посадочних бульбах, ще посилюється розвиток листової поверхні. Поки що проростають бульби перебувають під впливом світла, сильно вкорінені паростки з безліччю крихітних листочків майже не додаються в масі, міцно тримаються на бульбах, а значить, не обламуються під час посадки в грунт.

Звичайно, підготовка насіння картоплі на відкритому майданчику не завжди можливо. Можна ефективно проростити картоплю і в приміщенні, склавши в дерев’яні ящики з широкими просвітами насіння бульби, можна навіть поставити їх в штабеля, а між ними підвісити вертикально люмінесцентні лампи на відстані 2,5 м одна від іншої. Немає дерев’яних ящиків, не проблема! Складаємо насіннєву картоплю в прозорі поліетиленові мішки, зручно якщо вони будуть по 4-5 кг. По всій довжині пакета на рівномірній відстані один від одного робимо отвори діаметром 1,5 см, через які надходить повітря і виходить вуглекислий газ, що утворюється при диханні бульб. Щоб не допустити розвитку хвороб на бульбах в мішках, картоплю перед засипанням в мішки обробляють 5 %-ним розчином препарату ТМТД. Пакети (мішки) заповнюють бульбами на 2/3 об’єму, кінці зав’язують або чимось затискають. Пакети підвісьте так, щоб у кожній половині пакета була приблизно половина насіння і нехай вони з усіх боків добре освітлюються. До появи паростків освітлення не обов’язкове і допустима підвищена температура — до 20 ° С.

Подальше пророщування добре протікає при достатньому освітленні і температурі 12-15 ° С. Вологість повітря в приміщенні повинна бути близько 85 %. При зниженні вологості бульби будуть втрачати свою воду, при підвищенні вологості понад 85 % будуть створюватися умови, сприятливі для розвитку хвороботворних мікроорганізмів. У теплу пору пророщувати картоплю в пакетах можна і під навісом на вулиці при розсіяному світлі. Але пам’ятайте на абсолютно відкритому майданчику можливі опіки бульб через плівку! На випадок негоди, заморозків необхідно передбачити укриття.

Для підвищення стійкості до фітофторозу, насіння під час підготовки до посадки рекомендується обприскувати щотижня розчином мідного купоросу ( 2 г), або борної кислоти ( 50 г), або марганцевокислого калію ( 10 г) на 10 л води.

Змочування бульб розчинами добрив, іншими захисними речовинами

Ефективно також замочування насінних бульб в розчині аміачної селітри і суперфосфату. Кожне з цих добрив беруть по 4 кг на 100 л води, добре розмішайте розчин. У однорідний розчин занурюють бульби. Насіння замочіть в розчині протягом години. За цей час вони вбирають в себе діючі речовини розчину. Азот сприяє зростанню і розвитку паростків, фосфор обумовлює швидкий ріст і розвиток кореневої системи, а в загальному дія розчину сприяє більш ранньому зростанню і розвитку картопляного рослини (на 5-7 днів), кущі розростаються потужними, врожайність ставати вище на 10-15%.

При підготовці картоплі до посадки, бульби в розчин занурюють за 2-3 години до посадки. Замочування триває 1 годину, на обсушку бульб потрібно 1-2 години. Можна замінити замочування бульб обприскуванням. Пророщують на світлі бульби за 1-2 дні до посадки картоплі обприскують таким же розчином, як і при замочуванні, витрачаючи на кожні 3 т бульб 80-100 л розчину. Щоб насіння більш повно вбирали розчин, їх після обприскування треба прикрити, години на 2, плівкою. У сонячну погоду поліетиленова плівка повинна бути затінена, щоб промені через плівку не обпалили бульби.

Отже, обробка бульб азотно- фосфорними добривами обумовлює більш раннє дозрівання врожаю (на 5-7 днів) і підвищення врожайності на 7-10%. Є ще один хороший спосіб підготовки насіння, що підвищує врожайність.

Опудривание насіння картоплі золою

Опудривание бульб золою перед посадкою картоплі. Хороша для цієї мети зола березових дров. Але за відсутності деревної золи можна використовувати золу спаленої іншу золи рослинного походження. У золі містяться всі мікроелементи, які обумовлюють правильний обмін речовин у картопляного рослини.

Застосування золи підвищує вміст крохмалю в бульбах на 1-2 % і покращує смакові якості картоплі. Зола містить достатню кількість борної кислоти, яка на неізвесткованних грунтах є хорошим профілактичним засобом проти парші звичайної — поширеної хвороби картоплі. Дуже високий ефект дає опудривание картопляних бульб золою на етапі підготовки насіння до посадки, якщо опудрить бульби озеленені, пророщені під розсіяними сонячними променями, коли на бульбах проросло більше половини очок, включаючи вічка нижньої частини бульб, коли на бульбах паросточки добре вкоренилися, не обламуються при транспортуванні та посадці.

Бульби при опудрювання повинні бути сухими і щоб зола по бульбам була розподілена рівномірно. Опудривание насіннєвих бульб золою перед посадкою не вимагає великих витрат праці і коштів, що особливо зручно на невеликих городах і дачних ділянках, але агротехнічний та економічний ефект цього прийому високий.

Безкоштовні консультації ФГ » Аделаїда » по будь-якому питанню

Щоб отримати високу оплату врожаєм за витрати праці і засобів на підготовку бульб до посадці, треба подбати про районовані сортів певного призначення, високих репродукцій. Ознайомтесь з сортами, які пропонує ФГ «Аделаїда», телефонуйте, запитуйте у менеджерів з продажу всі важливі для Вас питання! Для нас важливий кожен покупець !

Озвучено сорти картоплі, які є виключно прибутковими в Україні – AgroNews

Кілька останніх років колосальною популярністю серед картоплярів України користуються ранньостиглі сорти картоплі. Про це повідомляє east-fruit, пише agronews.ua.

Однак середньостиглі та пізні сорти також мають чимало переваг, про які відомо далеко не всім аграріям, розповів генеральний директор компанії «Агріко Україна» Микола Гордійчук.

«Останнім часом вже в другій половині червня і в липні спостерігаються досить високі температури, а картопля при температурі, що перевищує 25-28 градусів, уповільнює зростання. Безперечно, що та картопля, яка може набрати товарну масу до настання високих температур, сьогодні користується великим попитом. Однак і пізні сорти користуються великим попитом. Якщо вони здатні витримати велику спеку і потім, вже в серпні, продовжують вегетувати, то вони, безумовно, дають більший урожай, ніж ранні сорти», – зазначив директор компанії «Агріко Україна».

«Ці сорти зазвичай показують кращі результати на Волині, Хмельницькій, Тернопільській і Львівській областях. Тому що там достатньо вологи. Для картоплі волога – значний фактор. В цьому році в названих раніше регіонах ми спостерігаємо, що навіть деякі наші середньостиглі сорти показали результати 47-50 тонн з гектара. Все це завдяки тому, що на Західній Україні було достатньо опадів.

У той же час Центральна Україна або Північ (Чернігівська та Київська області) цього року потерпали від посухи в літній період. Аналогічні сорти постраждали також. Врожайність була нижче на 15-20%, ніж на Заході України. Тому, якщо мова йде про вирощування картоплі на поливі, такі сорти мають перспективу і перевагу. Якщо говорити про вирощування без поливу – є ризик потрапити в посуху і отримати більш низький урожай », – застерігає Микола Гордійчук.

Також серед фаворитів українських картоплярів виявилися сорти картоплі, які йдуть на переробку, розповів директор компанії «Агріко Україна».

«Драйвером картоплярства сьогодні не столовий ринок, і це простежується навіть у країнах Заходу, а сорти, які використовуються на чіпси, фрі. Там є і стабільне замовлення, досить часто і певна стабільна ціна. Це дає фермеру якусь визначеність в нинішню епоху суцільної невизначеності. Тому останнім часом ми бачимо, що саме ці сорти почали активно тестуватися насіннєвими компаніями, деякі нові сорти увійшли до Державного Реєстру в Україні. Все це знову ж таки завдяки виходу на ринок компаній з переробки картоплі на чіпси або проектів з фрі», – додає Микола Гордійчук.

Нагадаємо, що На Київщині горіла відома птахоферма.

Теги: картопля, прибуткові сорти картоплі, сорти картоплі

Інститут сільського господарства Західного Полісся — Рекомендації по вирощуванні картоплі

 

Варто знати основні причини одержання низьких урожаїв бульб на городах, присадибних і дачних ділянках. До таких причин належать: використання низьковрожайних сортів та виродженого садивного матеріалу, зберігання насіннєвої картоплі при підвищеній температурі, внаслідок чого бульби навесні дуже проростають і доводиться кілька разів обламувати паростки, недостатнє внесення органічних і мінеральних добрив, садіння картоплі на два–три тижні пізніше оптимальних строків, недостатній захист від колорадського жука та ігнорування потреби своєчасного обробітку посівів з метою захисту від фітофторозу.

Кращими ґрунтами для вирощування картоплі в Рівненській області є дерново-підзолисті, сірі опідзолені, чорноземи опідзолені та чорноземи звичайні.

Залежно від типу ґрунти мають різну родючість. Менш родючими є дерново-підзолисті (вміст гумусу 0,7–1,0%). Сірі та темно-сірі – середньо родючі (вміст 2,4–3,2% гумусу).

Для картоплі найбільш придатні слабо кислі ґрунти (рН – 5,6–6,0). При вищій кислотності ґрунти слід вапнувати. Вносити вапнякові матеріали потрібно під попередники за 3–4 роки до посадки картоплі.

В умовах області рекомендуємо висаджувати картоплю таких сортів: ранньостиглу – Щедрик, Кіммерія, Амороза, Беллароза, Тирас, Струмок; середньоранню – Партнер, Санте, Агаве, Аладін, Моцарт, Арія, Лаперла, Крістіна; середньостиглу – Околиця, Слов’янка, Сіфра, Анатан, Лєтана, Наташа, Вега, Лабелла та інші.

Ранньостиглі сорти забезпечують одержання молодої і смачної картоплі в ранні строки. Для осіннього, зимового та ранньовесняного споживання необхідно мати середньостиглі та середньопізні сорти.

Вирощувати як мінімум три сорти картоплі різних груп стиглості досить вигідно. Зокрема, якщо весною та у першій половині літа складаються сприятливі погодні умови, то ранні сорти дають досить високий урожай. І навпаки, якщо весна суха та сприятливі умови для вирощування картоплі припадають на другу половину вегетаційного періоду вищу врожайність забезпечують середньостиглі і середньопізні сорти.

Сорт відіграє важливу роль у підвищенні врожайності картоплі. Науковцями встановлено, що врожаї та валові збори картоплі підвищуються на 20–25% за рахунок використання високоякісного насіннєвого матеріалу нових та перспективних сортів.

Тривале вирощування одного сорту призводить до зниження його продуктивності, втрати якісних показників бульб, стійкості проти хвороб і несприятливих погодніх умов. Практично всі сорти картоплі поступово втрачають продуктивність за вирощування без заміни насіннєвого матеріалу. Тому обов’язково необхідно проводити сортооновлення та сортозаміну.

Сортооновлення – це періодична заміна картоплі, яка втратила у процесі вирощування продуктивність і якість на високоякісний насіннєвий матеріал вищих репродукцій цього самого сорту.

Сортозаміна – заміна сортів що вирощуються новими, занесеними до державного Реєстру, сортами. Таку роботу необхідно проводити раз в 5–7 років.

Важливе значення для ефективного вирощування картоплі має додержання сівозміни. Так для Лісостепової зони Рівненщини рекомендуються слідуючі сівозміни для фермерських господарств:

озима пшениця – картопля – озима пшениця – цукрові буряки – ярий ячмінь

Картопля – озима пшениця – бобові – озима пшениця

Для Поліської зони Рівненщини:

Картопля – ячмінь з підсівом багаторічних трав – конюшина – озиме жито

Картопля –  озиме жито (озима пшениця).

Найкращими попередниками для картоплі є зернові: озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес. Її можна також вирощувати після вико-горохо-вівсяних сумішок. Не рекомендується висаджувати картоплю після картоплі. Монокультура картоплі спричиняє погіршення фітосанітарного стану ґрунту внаслідок нагромадження специфічних шкідників та збудників хвороб.

Більшість населення висаджує картоплю по картоплі на невеликих площах, що не дає можливості дотримуватись сівозміни. У такому разі необхідно обов’язково проводити заміну посівного матеріалу, комплексний захист рослин від бур’янів, шкідників та хвороб.

У садивному матеріалі не допускаються бульби уражені сухою та мокрою гнилями, з опіками, удушенням, підморожені, з наростами, роздавлені, з обідраною шкіркою. Бульби не повинні бути дуже пророслими.

Дослідженнями, проведеними в Інституті картоплярства, встановлено, що одноразове обламування паростків бульб картоплі призводить до збільшення тривалості досходового періоду в крупнобульбових сортів Слов’янка і Забава на фоні удобрення N90Р90К90 на 7–8 днів, зниження польової схожості бульб та густоти насаджень на 6,0–7,7%, густоти стеблостою на 12,1–15,7%, урожайності на 28–31 ц/га або на 6,3–6,7%.

При дворазовому обламуванні паростків з бульб на фоні удобрення N90Р90К90 відмічено істотне збільшення тривалості досходового періоду в сортів Слов’янка і Забава відповідно на 13–16 днів, зменшення схожості бульб та густоти насаджень на 27–32%, густоти стеблостою на 34–40% і урожайності на 59–70 ц/га або на 13–16%.

Перед посадкою бульби обов’язково перебирають, відбираючи насіннєву фракцію. Краще висаджувати бульби цілими, масою 50–80 г. При нестачі садивного матеріалу або розмноженні дефіцитних сортів бульби можна різати. Доцільно на посадку використовувати і більш дрібні бульби, масою 15–35 г, вирощені на насінницьких посівах, де проведені в повному об’ємі фітосанітарні заходи.

Після перебирання і сортування насіння прогрівають упродовж 12–15 днів за температури 12–14°С та відносній вологості 75–85%, щоб проросли вічка, але не більше 0,5 см, які б не обламувались при садінні картоплесаджалкою.

Для ранньої вигонки насіннєві бульби починають пророщувати за 25–30 днів до садіння в опалювальних і освітлювальних приміщеннях. Температуру підтримують протягом 6–7 днів на рівні 20°С, а потім знижують до 6–8°С з таким розрахунком щоб довжина паростків перед садінням становила не більше 2 см. Можна пророщувати бульби в ящиках при постійній температурі 12–15°С протягом 30 днів.

З метою підвищення стійкості рослин картоплі до несприятливих факторів навколишнього середовища та збільшення урожайності застосовують регулятори росту. Ними обробляють насіннєві бульби перед садінням або під час садіння і обприскують водним розчином у період вегетації. Для боротьби з ґрунтовими шкідниками, колорадським жуком і хворобами бульб їх обробляють протруйниками:

Максим, т.к.с., 0,75 л/т проти сухої гнилі, ризоктоніозу, звичайної парші, фомозу;

Ровраль-Аквафло, к.с., 0,4 л/т проти ризоктоніозу, звичайної парші, сухої і мокрої гнилі;

Престиж, к.с., 1 л/т проти ризоктоніозу, колорадського жука, ґрунтових шкідників, попелиць;

Шедевр, т.к.с., 0,5 л/т проти ризоктоніозу, колорадського жука, ґрунтових шкідників, попелиць;

Круізер, т.к.с., 0,3 л/т проти колорадського жука, ґрунтових шкідників.

Обробку бульб картоплі дозволяється проводити протруйниками і регуляторами росту в баковій суміші водного розчину.

Дослідження ІСГ Західного Полісся НААН показали, що обробка бульб картоплі перед садінням протруйником Престиж з нормою витрати 1 л/т забезпечила надійний захист від колорадського жука, зниження чисельності дротяників у ґрунті на 22% та пошкодженості ними бульб на 10–12%, підвищення врожайності на 19% порівняно з необробленим насінням.

Виростити високий урожай картоплі без внесення добрив практично неможливо. Раціональна система удобрення картоплі передбачає сумісне застосування органічних і мінеральних добрив. За даними результатів досліджень ІСГ Західного Полісся НААН на дерново-підзолистих ґрунтах найвищу врожайність бульб – 334 ц/га забезпечило комплексне застосування гною 60 т/га і мінеральних добрив в дозі N90Р90К120.

Найефективнішим органічним добривом є гній. При внесенні однієї тонни якісного гною в грунт надходить 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору і біля 6 кг калію, проте в рік внесення рослини використовують лише 30–40% поживних речовин.

На Поліссі (дерново-підзолисті ґрунти) найкраще вносити гній весною, а у Лісостеповій зоні (чорноземи) – восени під оранку чи перекопування, але не рідше одного разу в два роки.

Оптимальними нормами гною під картоплю слід вважати: для дерново-підзолистих ґрунтів 400–600 кг на сотку (100 м2), а на більш зв’язаних чорноземах – 300–400 кг.

Для підрахунку можливого одержання гною для городу від власної худоби можна користуватися показниками його виходу на одну голову за стійловий період: велика рогата худоба – 8–9 тонн, молодняк великої рогатої худоби 3–3,5; свині дорослі 1,5; вівці і кози – 0,5 тонни.

Щоб отримати якісний гній, його необхідно попередньо витримати в кагатах чи інших сховищах не менше шести місяців. Свіжий гній вносити під картоплю небажано тому, що це викликає ураження бульб паршею. На кожну тонну внесеного гною одержують приріст врожаю бульб на Поліссі (дерново-підзолисті ґрунти) – 2,0–2,4 ц, у Лісостепу (чорноземи) – 1,0–1,8 ц.

У Поліських районах та в деяких районах Лісостепової зони є достатня кількість торф’яників, які можуть служити джерелом органічних добрив. Чистий торф вносити під картоплю недоцільно. Найбільш вигідно використовувати торф для виготовлення компостів. Для компостування придатне листя, подрібнена солома, побічна продукція городів, бур’яни тощо. Ця сировина складає 80–90% компосту. Другим компонентом компосту служить торф, гній, сеча, гноївка, пташиний послід, що використовується для прискореного розкладу органічних речовин мікроорганізмами. Компости краще вносити під оранку, дискування або перекопування ґрунту. Середня норма внесення компостів 60–80 т/га (600–800 кг на 1 сотку). Пташиний послід є швидкодіючим і високоефективним добривом. До його складу крім основних елементів живлення входить багато мікроелементів. Його краще використовувати для виготовлення компостів. Вносити в чистому виді потрібно дуже обережно і тільки в рекомендованих дозах: сушеного посліду 15–20 кг, а свіжого – 150–200 кг на 1 сотку.

Нестачу органічних добрив можна частково компенсувати зеленими добривами (сидератами). Вирощування зеленої маси швидкоростучих культур на удобрення – найдешевший шлях збагачення ґрунту органічною речовиною. Дослідженнями встановлено, що за використання сидератів приріст урожайності картоплі наближається до дії мінеральних добрив у дозі N45Р45К45, а за внесення сидератів з мінеральними добривами – до ефекту від 40 т/га гною. Витрати на зелене добриво у 3–5 разів нижчі, ніж на виробництво і внесення такої ж кількості гною. Найбільше придатні та доступні для населення озимі жито і ріпак, хрестоцвіті – гірчиця біла і редька олійна.

Озиме жито і ріпак сіють у другій половині серпня з нормою висіву жита 2,0–2,2 кг, ріпаку 100–120 г на сотку. Ріпак можна висівати разом із житом – 0,8–1,0 кг жита і 80–100 г ріпаку на 1 сотку. До кінця морозів ріпак і жито добре розвиваються і перезимовують, а вже в кінці квітня накопичують 3–4 кг зеленої маси на 1 м2. Її ретельно подрібнюють і глибоко прикопують або переорюють.

Дуже добрі результати одержують при вирощуванні на зелене добриво гірчиці білої та редьки олійної. Сіють гірчицю та редьку олійну з нормою висіву відповідно 200–250 та 140–160 г на одну сотку. Дані культури посіяні не пізніше кінця серпня нагромаджують на кінець вегетації (за 40–45 днів) – 2,5–3,5 кг зеленої маси на 1 м2, добре дренують грунт, пригнічують бур’яни.

Приорювання чи прикопування зеленої маси сидератів може замінити близько 250–300 кг на одну сотку доброякісного підстилкового гною великої рогатої худоби.

За даними результатів досліджень ІСГ Західного Полісся НААН на дерново-підзолистих ґрунтах кращі результати забезпечило приорювання сидеральних культур з половинною нормою гною на фоні мінеральних добрив в дозі N60Р60К90, а саме олійної редьки + 30 т/га гною урожайність становила 256 ц/га або гірчиці білої + 30 т/га гною – 261 ц/га.

При внесенні мінеральних добрив під картоплю на городах, присадибних і дачних ділянках часто виникають проблеми з визначення потрібної фактичної норми на малу площу того чи іншого добрива. Оптимальні норми добрив представлені в таблиці. 

Норми внесення мінеральних добрив під картоплю на городі (на 100 м2)

Добрива

Норма добрив, кг

при внесенні органічних добрив

на бідних ґрунтах і при недостатньому внесенні органічних добрив

Азотні:

       ам.селітра

1,8–2,6

3,0–3,5

сечовина

1,3–1,9

2,2–2,6

Фосфорні:

       суперфосфат звичайний

2,8–4,2

2,8–4,2

гранульований

2,7–4,0

2,7–4,0

Калійні:

       хлористий калій

0,5–0,7

1,7–2,0

калімагнезія

1,2–1,6

3,2–4,2

Нітроамофоска

1,2–2,0

4,0–6,0

При застосуванні нітроамофоски доцільно збалансувати внесення калію. Дуже добрі результати дає попіл – чудове місцеве добриво, що містить від 7 до 40% калію, 2–9 фосфору та 4–75% кальцію. Багатий калієм попіл соломи гречки та озимих. Норма внесення на 1 сотку врозкид – 5–6 кг.

Заслуговує на увагу локальний спосіб внесення добрив, який дає найбільшу віддачу. При локальному способі внесення витрата добрив на половину менша від рекомендованої норми при внесенні врозкид.

Найкраще використовувати попіл при виготовленні органо-мінеральних сумішей для локального внесення. Для цього на 1 відро перегною беруть 4–5 півлітрових банок пташиного посліду, 2–3 сухого попелу та одну суперфосфату. Все ретельно перемішують і вносять в ямки при садінні по 250–300 г (неповна півлітрова банка). Цієї кількості суміші досить для удобрення 35–40 кущів картоплі.

Дослідженнями, проведеними в Інституті сільського господарства Західного Полісся встановлено, що вирощування картоплі на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті з використанням поживних решток попередника (озима пшениця), сидератів, мінеральних добрив в дозі N150Р120К180 та комплексного мікродобрива Нутрівант Плюс (позакоренево) найвищу продуктивність сортів Слов’янка і Санте відповідно 44,6 і 36,9 т/га забезпечила система захисту рослин якою передбачалось протруювання насіння препаратом Шедевр (0,5 л/т), 2–3 обробки проти фітофторозу Ридомілом (2,5 кг/га).

Мінеральними добривами підживлення проводять лише у випадку, коли їх недостатньо було внесено перед садінням. Вносити сухі добрива рекомендовано перед появою сходів картоплі або після сходів перед обробітком ґрунту. Для цього використовують тільки легкорозчинні добрива (нітроамофоску, амофос та ін.). Після тривалих дощів рослини картоплі підживлюють азотними добривами (аміачною селітрою, сечовиною) з нормою 30–40 кг д.р. на 1 га. Добрива заробляють в ґрунт.

На невеликих ділянках підживлення картоплі можна провести місцевими добривами, які розводять водою у співвідношенні: гноївка – 1:5; сеча – 1:10; курячий послід – 1:10; коров’як – 1:10; попіл – стакан на 1 відро води. На 100 м2 вносять 120–150 л розчину. Внесення вказаної кількості місцевих добрив не має негативного впливу на якість бульб.

Позакореневе підживлення – додатковий захід, який доповнює внесення добрив в ґрунт, а не його заміну, оскільки елементи живлення через листя можуть надходити лише в обмеженій кількості, а потреба у них залишається постійною, незалежно від способу внесення.

Для забезпечення нормального росту і розвитку рослин картоплі застосовують позакореневе підживлення у фазі бутонізації розчином препаратів, що містять комплекс мікроелементів (Нутрівант Плюс, кристалон коричневий, стимовіт та ін.). Можна також використовувати такі комплексні добрива, як Вуксал (N – 7,5–30%, К2О – 15–22%, MgО – 3–4,8%, СаО – 24%) з нормо 3 л/га; Реаком, міндобриво на основі комплексонатів мікроелементів – Со, Cu, Zn, Mn, Mo, B, з нормою витрати 5–7 л/га. До розчину бажано додавати один з регуляторів росту – еколист, потейтін, емістим С та ін. Обприскування картоплі мікроелементами та мікродобривами необхідно поєднувати з обприскуванням рослин проти шкідників і хвороб.

За даними досліджень ІСГ Західного Полісся НААН позакореневе підживлення рослин картоплі кристалонами коричневими у фазі повних сходів сприяло підвищенню урожайності бульб на 8,3–12,1%, у фазі бутонізації – на 9,1–14,3% порівняно з контролем, де врожайність відповідно становила 289 і 293 ц/га.

На супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах можливі декілька варіантів весняного обробітку ґрунту. У випадку, коли восени внесені органічні добрива і проведена зяблева оранка, весною вносять мінеральні добрива і ґрунт розпушують культиватором з боронами на глибину 16–18 см. При цьому ґрунт повинен бути фізично стиглим і розсипатися під дією механізмів. Інший варіант основного обробітку, а саме, проведення поверхневого обробітку з осені та оранки весною на глибину 20–22 см.

Результати досліджень наукових установ показали, що основний обробіток дерново-підзолистих ґрунтів краще виконувати весною, тому що незалежно від способу осіннього обробітку щільність ґрунту весною буває практично однаковою. Звідси виникає необхідність наближення строків основного обробітку до садіння картоплі з тим, щоб розпушений стан ґрунту зберегти на період росту і формування врожаю бульб.

У Лісостеповій зоні області на чорноземних ґрунтах органічні добрива вносять восени під оранку, а складні мінеральні – весною після закриття вологи перед культивацією ґрунту. Передсадивну культивацію проводять на глибину 16–18 см з боронуванням. Кращі результати при передсадивній підготовці ґрунту забезпечує суцільне фрезерування культиваторами типу КВФ-2,8 на глибину 10–12 см.

Оптимальними строками садіння бульб вважають час, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 6–8°С. В умовах Рівненщини це приблизно друга–третя декада квітня. Такі строки садіння, навіть в холодну затяжну весну, коли сходи з’являються із запізненням (через 25–30 днів і пізніше) забезпечують вищу врожайність бульб порівняно з пізніми посадками. Це пояснюється тим, що до масового з’явлення фітофторозу рослини повністю встигають сформувати надземну масу, а також добре розвинуту кореневу систему. Це обумовлює подовження вегетаційного періоду і дозволяє більш ефективно використовувати оптимальні умови для нагромадження врожаю бульб.

Залежно від погодніх умов і стану поля садіння проводити напівгребеневим та гребеневим способом з висотою гребеня 10–16 см. Густота садіння повинна становити 55–60 тис. кущів на 1 га.

На городах та окремих при­садибних ділянках вирощування картоплі проводиться за загальноприйнятою технологією із застосуванням необхідного набору сільськогосподарських машин і механізмів.

Однак на 4/5 площ у приватному секторі застосовують кінно-ручну працю при внесенні добрив, садінні бульб, догляді за посівами та зби­ранні.

Садіння бульб здійснюють кількома способами. Найбільш відомим способом є садіння кіньми під плуг з шириною міжрядь 45–50 см. З метою забезпечення оптимальної густоти садіння на 1 п.м. рядка необхідно висаджувати 3–4 бульби (60 тис.шт./га) і в залежності від ваги насіннєвого матеріалу на 10 соток необхідно висаджувати 400–480 кг картоплі.

При такому способі садіння до появи сходів картоплі проводять 1–2 боронування, а в фазу бутонізації (перед змиканням бадилля в міжряд­дях) підгортання.

Інший спосіб садіння бульб проводиться під кінний або ручний мар­кер з шириною міжрядь 45–60 см з послідуючим загортанням бульб та формуванням гребеня. Це дозволяє вже на 5–7 день після садіння провес­ти перше сліпе досходове міжрядне рихлення (на 2–4 см глибше залягання бульб).

Догляд за посівами передбачає створення сприятливого водно-повітряного і поживного режимів, а також знищення бур’янів, шкідників і хвороб.

В процесі догляду за посівами проводять 2–3 досходових обробітки міжрядь і гребенів. В цей період бур’яни проростають і знаходяться в стадії ”білої ниточки”. Послідуючі досходові розпушення проводять з інтервалом 8–10 днів.

Після появи сходів, залежно від погодніх умов, посіви рихлять 2–3 рази. Глибина рихлення визначається станом рослин і ґрунту, погодними умовами. Вологий ґрунт, схильний до ущільнення, розпушується у міжряддях на глибину 14–18 см, а при нестачі вологи на 8–10 см. На легких супіщаних ґрунтах глибина розпушення у міжряддях не повинна перевищувати 10–14 см. При догляді робочі органи регулюють так, щоб за кожен прохід висота гребенів збільшувалася на 2–3 см і одночасно створювалась дрібногрудочкова структура ґрунту. Вчасний догляд за посівами картоплі знищує до 80% бур’янів, а при запізненні, коли з’явились сходи, лише 20 відсотків.

Крім того окремі господарі на присадибних ділянках застосовують та­кий ефективний прийом у боротьбі з бур’янами, як повне присипання сходів картоплі (при висоті менше 6–8 см) шаром ґрунту 2–3 см, застосовуючи підгортачі-розпушувачі різноманітних конструкцій. На 3–4 день з’явля­ються сходи картоплі, а бур’яни гинуть. Такий захід у 2–3 рази знижує засміченість посівів і підвищує врожайність бульб на 25–30 кг з сотки.

Сучасні технології вирощування картоплі для боротьби з бур’янами передбачають широке застосування гербіцидів. Фітофтороз залишається найшкодочиннішою хворобою. Втрати залежать від строку прояви хвороби, погодних умов та стійкості сортів картоплі. Чим раніше вона уражає рослини, тим більший недобір урожаю. В окремі роки втрати врожаю картоплі від передчасного відмирання картоплиння досягають 27–40%.

Критичним періодом для спалаху фітофторозу є час бутонізації–цвітіння при змиканні картоплиння в рядках. Захист насаджень розпочинають з комбінованих препаратів, до складу яких входять фунгіциди системно-контактної дії.

Комбінований фунгіцид застосовують не більше двох–трьох разів на сезон. Усі наступні обприскування картоплиння проводять лише фунгіцидами контактної дії. Комбіновані препарати застосовують через 10–14 днів, контактні – через 8–10 днів.

Перед збиранням картоплі бадилля скошують тоді, коли відмерло 70% листків чи 75% висоти стебла. Збирання врожаю проводиться в суху сонячну погоду до зниження температури повітря плюс 10°С у фазу господарської стиглості бульб, коли шкірка на них не лупиться, через 10–12 днів після скошування. Найширше використовують два способи збирання: комбайновий – із використанням комбайнів (типу ККУ-2А) для прямоточного збирання із завантаженням у транспортні засоби; роздільний – із використанням картоплекопачів, що сепарують бульби, відділяючи їх від ґрунту, з подальшим ручним збиранням.

На городах, присадибних і дачних ділянках збирання картоплі проводиться шляхом виорювання через рядок кінними плугами та розорювачами власних конструкцій з послідуючим підбором бульб вручну.

Зібрані бульби транспортують з поля. Перед закладкою та зберіганням бульби перебирають, сортують, відбирають пошкоджені.

Оптимальними для зберігання картоплі вважають такі умови: температура 3–4°С, вологість повітря 85–95% в картоплесховищах.

 

Які сорти картоплі у вас вродили найкраще?

Наразі йде до завершення збір картоплі, і немало кого з нас її урожай не тішить. Вродила бульба не так гарно, як того очікували, через недостатню кількість опадів та спекотне сонце влітку. Які сорти картоплі попри аномальну погоду не підвели і вродили рясно, поцікавилися в наших земляків журналісти Переяслав.City.

Надія Пономаренко, 48 років, місто:

– Маємо город на Солонцях – трохи більше чотирьох соток. Під картоплею – десь дві з половиною. Садимо 4-5 сортів, кожен окремо. Окремо потім збираємо і картоплю на посадку. Цьогоріч урожай на третину гірший ніж торік, нам з чоловіком та сім’ї сина вистачить ледь-ледь. Найкраще вродила Санте та Гала, а мені найбільше смакує Адретта, вона вродила трохи слабше.

Володимир Вівдич, 59 років, с. Циблі:

– У мене під картоплею була невелика ділянка – дві з половиною сотки, але сортів було посаджено п’ять. Найкраще вродили Пікассо і Рокко. Були бульби розміром як гарне яблуко. Пікассо в мене було 6 рядків по 20 метрів, зібрав шістнадцять відер, тобто вдвічі більше, ніж посадив, причому вісім відер – їстівна. А Рокко я посадив маленьке відеречко, а зібрав четверо відер тільки їстівної. Розчарували Київський світанок, Повінь, Слов’янка – дуже слабо. А ще я виростив батат – навіть фото зробив, як копав. Наварив, зробив пюре, засмажив, дві сосиски, салат – дуже смачно.

Сергій Кузьменко, 40 років, с. Дем’янці:

– У кого не спитай, у всіх цього року картопля гірша. У батьків ми посадили соток зо двадцять різноманітних сортів: Рокко, Бела Роса, Забава. Вся поганенька. Але оскільки площа досить велика, то вистачить на всю родину, з голоду не пропадемо. Інколи батьки ще й на базар щось вивозять. А вдома я посадив Бела росу на двох сотках. То ще й непогано вродила, може, тому що неподалік річечка. Хай вона й пересохла в останні роки, однак земля поблизу, певно, таки вологіша. Якби знали, що цього літа буде так сухо, то більше б садили на моєму городі, а не в батьків.

Олександр Марченко, 58 років, місто:

– Мабуть, через те, що ми з дружиною щороку садимо по кілька сортів картоплі, завжди лишаємось із непоганим врожаєм. Цього року сусіди казали, що у них картопля погано вродила, і їм доведеться докуповувати, аби вистачило на зиму. Ми посадили чотири сорти: Моцарт, Еволюшен, Санте і Пікассо. Пікассо вродила найкраще, трохи гіршим був урожай у Моцарта. Саме завдяки цим двом сортам ми обійдемося своєю картоплею.

Немає їстівної – лише посадкова та «свиняча».

Богдан Міненко, 25 років, місто:

– Я зі своєю дівчиною (Аліна незабаром стане моєю дружиною) живу на Спаській Леваді. Свого городу не маю. Картоплю та інші овочі беру у бабусі Наді, яка живе у Борисівці. У неї 10 соток городу, і я з Аліною допомагаю його пахати. Цьогоріч картопля вродила так погано, що немає їстівної – лише посадкова та «свиняча». Сортів картоплі у баби мо’ із п’ять. Цього сезону вона купила ще сорт Рів’єра. Але й така перевірена картопля, як і Бела Роса, не потішила урожаєм.

Володимир Вовчок, 69 років, с. Ташань:

– Копали наприкінці літа. Загалом врожай непоганий. Дощі на картоплю в нашому селі були. Хоча торішня врожайність була дещо кращою. Та мені важко порівнювати, бо цього року садили картоплі вдвічі менше, ніж минулого. В інших наших ташанців, наскільки чув, по-різному. Воно ж, мабуть, ще залежить і від якості посадкової картоплі, і від обробітку. Ми посадкову на базарі не купували. Відібрали зі своєї. То найкраще, ось жінка каже, вродили такі сорти, як Бела Роса, Адретта, Слов’янка, Світанок. Ще цього року, на мій погляд, картопля нібито більше побита дротянкою, але не критично.

Читайте також: Що ваша дитина одягла на День знань?

 

The New York Times > CFR > Международный > Вопросы и ответы: Стивен Сестанович об Украине

Q&A: Стивен Сестанович об Украине


Опубликовано: 1 декабря 2004 г.



От Совета по международным отношениям, 1 декабря 2004 г.

Стивен Р.Сестанович, главный российский эксперт Совета и наблюдатель на президентских выборах в Украине 21 ноября, говорит о фальсификациях и коррупции на выборах были настолько очевидны, что «что-то должно будет уступить. Будь то третий тур выборов или совершенно новые выборы, мы не знаем». Он говорит Россия просчиталась, думая, что может манипулировать выборами в пользу премьер-министра Виктора Януковича, а Вашингтон пытается балансировать между поддержкой честных выборов и поддержанием хороших отношений с участием Москва.

Примеры мошенничества, с которыми его делегация наблюдала лично, включают использование «невидимых чернил» в бюллетенях, которые исчезли через четыре минуты, голосование одними и теми же «заочными избирателями» на нескольких избирательных участках, и аннулирование бюллетеней кандидата от оппозиции Виктора Ющенко.

Сестанович, посол по особым поручениям и специальный советник государственного секретаря по делам новых независимых государств бывшего Советского Союза при администрации Клинтона, является членом Совета Джорджем Ф.Кеннан старший научный сотрудник по российским и евразийским исследованиям. Он дал интервью Бернарду Гверцману, консультирующему редактору cfr.org, 29 ноября 2004 г.

Спор вокруг президентских выборов находится на рассмотрении Верховного суда Украины. Вы были наблюдателем во время голосования 21 ноября. Не могли бы вы описать известные вам нарушения?

Наша группа была небольшой — 35 человек, которых парами отправляли в разные области Украины.Нашу группу спонсировал Национальный демократический институт международных отношений. Гораздо большие усилия были предприняты Организацией по безопасности и сотрудничеству в Европе, насчитывавшей, по-моему, 800 человек в Украине, и отечественной организацией, которая проведение параллельного подсчета, известного как Комитет избирателей Украины. Наша собственная группа видела множество интересных примеров фальсификаций на выборах.

Один из председателей нашей делегации, Абнер Миква, бывший конгрессмен и судья, выступил на контролируемом им избирательном участке с небольшой речью, в которой сказал, что он баллотировался в офис 23 раза в Чикаго и никогда не видел ничего подобного.Он протестовал против признания недействительными более 2000 голосов, из которых 1700 были за кандидата от оппозиции Виктора Ющенко, поскольку ряд проправительственных сотрудники избирательных участков покинули участок, чтобы сделать кворум невозможным.

В других случаях, в Киеве наши наблюдатели действительно видели то, о чем обычно говорят только слухи. Они видели, как настоящие ручки с невидимыми чернилами помещали в кабинки для голосования в сильно проющенковском округе, чтобы голоса не будут видны и, следовательно, недействительны.

Чернила исчезли?

Они попробовали и обнаружили, что чернила исчезли через четыре минуты.

Все бюллетени заполнялись от руки?

Правильно. Все вручную, а потом бюллетени были опущены в большую прозрачную пластиковую коробку. Люди начали догадываться об этом, когда увидели в урне бюллетени без отметки.

Это были маленькие примеры. Более крупные элементы кампании по фальсификации включали три других метода. Одним из них было заочное голосование в автобусах со сторонниками премьер-министра Виктора Януковича, которые поедут из из одного избирательного участка в другой с небольшим удостоверением, которое у вас есть по украинскому законодательству, которое позволяет вам голосовать на избирательном участке вдали от вашего дома. Они смогли сделать это, идя от одного станции на другую в восточноукраинских областях, отдавая много-много голосов каждая.

Второй метод включал так называемое «домашнее голосование». На каждом избирательном участке есть прозрачная пластиковая коробка меньшего размера, которую можно вынести за пределы участка и отнести избирателям, которые не могут покинуть свои дома. Вероятность мошенничества здесь очевидна. В округе, где я наблюдал, мы увидели, что заявки на голосование на дому в целом утроились между первым и вторым турами голосования. Но в некоторых из восточноукраинских районов, которые посетили другие люди из нашей группы, мы увидели, что на дому голосовало в некоторых случаях 50 процентов зарегистрированных избирателей.

Третий метод связан с манипулированием списками избирателей. Я видел один избирательный участок, где число людей в списках сократилось на 25 процентов между двумя турами. Это было в другом проющенковском районе. Идея заключалась, конечно, в том, чтобы сдержать это голосование.

Что вы можете рассказать о Януковиче?

Последние пару лет он был премьер-министром.Он родом из Донецка, который является одним из крупных промышленных районов восточной Украины. В своей карьере он был связан с кем-то, известным как Ринат Ахметов, известный украинский олигарх. Ахметов считается даже по украинским стандартам теневой стороной деловой практики. Янукович некоторое время был губернатором Донецка и в этом качестве был замечен быть агентом деловых интересов Ахметова.

Будучи премьер-министром президента Леонида Кучмы, он, надо отдать ему должное, руководил периодом очень сильного экономического роста в Украине, включая очень сильный экспорт промышленных, особенно сталелитейных, районы востока. Он очень крупный парень, около 6 футов 5 дюймов, и, как говорят, довольно плохо говорит по-украински, потому что люди на востоке часто не знакомы с украинским языком.

Он гражданин Украины?

Имеет украинское гражданство, но по национальности русский.Обычно его считают образцом пережитка советского бюрократа, довольно невнятного, человека, который больше преуспевал в политической машине, чем в в реальной избирательной политике.

Больше всего внимания в Украине в его юности привлекло то, что у него было две судимости, одна за нападение и одна за кражу. Утверждается, что обвинение в нападении связано с изнасилованием, а кража связана с улицей. грабежи меховых шапок людей.Оба они произошли, когда он был молодым человеком, и впоследствии были отменены судом, когда он стал политически влиятельным. Поэтому никаких документов о них нет. Но они вписываются в то, что многие украинские журналисты и другие, кто пытался разобраться в этом, видят в общем представлении о нем как о сквернословящем провинциальном боссе.

А соперник?

Виктор Ющенко тоже бывший премьер-министр.Он был премьер-министром Кучмы с 2000 по 2001 год. На протяжении 1990-х годов он был связан с экономической реформой в Украине. Он несколько лет возглавлял центральный банк и в этом качестве стал известен многим американским чиновникам, которые в то время относились к нему очень высоко. Он из центрального района Сумы, что на границе с Беларусью. Это является этнически смешанной территорией, на что указывает тот факт, что он сам [русский] православный.Он получил образование на Западной Украине в экономическом институте. Его самая мощная поддержка из западной Украины, которая является сердцевиной украинского национализма. Люди там более ориентированы на Польша, и они придерживаются своего рода ортодоксии, но признают папу своим лидером.

Ющенко отсутствовал на посту последние четыре года. В это время он основал движение «Наша Украина», лозунги которого направлены на искоренение коррупция эпохи Кучмы и ориентация Украины больше на Запад, как на Европейский Союз [ЕС], так и на НАТО.Но он не агитирует на платформе украинского национализма. Он изо всех сил старался изображать из себя своего рода национального объединителя. Кампания Януковича увидела преимущество в том, чтобы изобразить его западным украинцем. Его жена — американка украинского происхождения с запада Украины.

Его жена родилась в США?

Да, в Чикаго. Раньше она работала в Государственном департаменте, я думаю, в Агентстве международного развития.Этот факт используется для того, чтобы представить его как некоего предателя. Были украинские политики, которые сказал, что для украинского лидера просто неправильно иметь жену-иностранку, особенно из украинской диаспоры, которая связана с украинскими националистическими движениями.

Немного истории. Какая часть западной Украины была присоединена к Советскому Союзу после Второй мировой войны?

Некоторые регионы были польскими.Львов [Львов] был в Польше. Некоторые были в Румынии, такие как Черницкий или Буковина. Но, конечно, все они были в Российской империи до Первой мировой войны. Украины исторически.

Президент России Владимир Путин решительно поддерживает Януковича, верно?

Абсолютно. Он дважды посетил Украину во время кампании.Он появился с Януковичем, воспевая ему дифирамбы. Более того, русские направили многих своих политических консультантов и организаторов для работы с Кампания по политической рекламе, по работе над техникой «получения голосов», выражаясь деликатно. У них были концерты российских знаменитостей по всей Украине, чтобы попытаться вызвать энтузиазм для Януковича. Говорят, что российские политические партии, олигархи и другие организации внесли большой политический вклад.Буквально сегодня мэр Москвы Юрий Лужков находится в Украине, поддерживая Янукович.

Зачем руководству России эти выборы?

Думаю, у них есть несколько мотивов. Они считают, что Ющенко может направить Украину на прозападный путь. У некоторых российских бизнесменов есть интересы в Украине, хотя я считаю, что российский бизнес разделились по поводу того, какой кандидат лучше будет служить их интересам. Кучма и Янукович поддержали схему Путина по так называемому единому экономическому пространству, которая вызвала споры в Украине. многими украинскими чиновниками и Ющенко.

Ющенко заявил, что выступает за тесные экономические связи с Россией, но не позволит России заблокировать членство Украины во Всемирной торговой организации или более тесные отношения с ЕС. И, наконец, есть своего рода более широкий мотив Путина, чтобы показать, что он оказывает влияние в бывшем Советском Союзе и возвращает России ее законное место в качестве доминирующей державы в регионе.Эти выборы выглядели для многих россиян как своего рода легкий успех. Они думали, что смогут воспроизвести на Украине некоторые избирательные технологии, которые они использовали в России.

В этом отношении я думаю, что они неправильно поняли украинскую политику. Вы знаете, в России было довольно легко вывести оппозицию из бизнеса, потому что это действительно не было массовым движением. Но в Украине у вас есть произошел всплеск народного интереса в таких масштабах, каких никогда не было в России.В результате все хитроумные манипулятивные приемы, отточенные путинским режимом, не сработали так хорошо, потому что они были оспорены лидерами с огромной популярностью.

Если поставить точку над словом экономическое пространство, то это своего рода бестарифная зона?

Некоторые россияне заявляли, что их целью было создание в конечном счете экономического образования, подобного ЕС, например, с единой валютой.Но начнем с того, что это своего рода Общий рынок. Ее центральными членами являются, конечно, Россия, Украина, Беларусь и Казахстан.

Думаю, промышленная зона Украины должна сильно зависеть от российской энергии.

Они получают энергию из России, хотя и стараются немного диверсифицировать свои источники. Что интересно в экономике Украины, так это то, что она растет быстрее, чем российская, без [продажи] энергии.Что бы вы ни говорили об экономическом росте России и ее зависимости от высоких цен на нефть, этого нельзя сказать об Украине. Без этого они растут в диапазоне от 8 до 10 процентов. Крупный лидер роста в последние пару лет был экспорт стали.

Куда идет этот экспорт? В основном в Европу?

Да.Они не идут в Россию, где есть свой сектор тяжелых металлов. Это экспорт в другие страны-потребители стали, особенно в ЕС.

Для Соединенных Штатов спор вокруг выборов, очевидно, является деликатным вопросом, учитывая дружбу президента Буша с Путиным.

Верно. Именно поэтому американские официальные лица упорно заявляют, что не видят в этом российско-американского противостояния, что вопрос лишь в том, уважается ли воля украинского народа.Таково было, например, послание госсекретаря [Колина] Пауэлла на прошлой неделе, когда он назвал выборы «нелегитимными». Это правильную линию взять. Но россиян трудно убедить полностью, потому что они видят, что Ющенко действительно имеет в виду прозападную ориентацию, даже когда он пытается поддерживать хорошие отношения с Россия. Они также знают, что, учитывая большие инвестиции Путина в победу Януковича, он будет выглядеть так, как будто он потерпел неудачу, если победит Ющенко.

Итак, теперь дело в Верховном суде. Есть прогнозы?

Это все неизведанная территория. Для этого нет прецедента. Парламент объявил выборы нелегитимными, но не имеет права назначать новые выборы. Верховный суд, вероятно, рассматривает прямо сейчас в меру своих полномочий. Растет понимание того, что простое признание результатов, первоначально объявленных Центральной избирательной комиссией и самими Януковичем и Кучмой, не сработает.Толпы слишком большие. Они были слишком решительны. Нарушения, мошенничество и преступная манипуляция голосами были слишком очевидны. У вас есть люди, которые начинают отступать от режима. Что-то происходит приходится отдавать. Будет ли это третий тур выборов или совершенно новые выборы, мы не знаем.


Почему Россия угрожает вторжением в Украину?

На данный момент видеозвонок 7 декабря между Джо Байденом и Владимиром Путиным, похоже, позволил избежать или, по крайней мере, отсрочить войну в Украине.За несколько недель до этого Россия сосредоточила на границе угрожающее количество сухопутных войск и вспомогательного персонала, что вызвало опасения по поводу надвигающегося вторжения. Как и в случае с первой личной встречей двух президентов в Женеве в июне, цикл эскалации, похоже, уступил место возможности для диалога. Путин назвал последние переговоры «открытыми, предметными и конструктивными». Но остаются довольно насущные вопросы: почему вообще был возможен новый виток конфликта и действительно ли опасность миновала?

Для Путина Украина кажется ключевой не потому, что он мечтает возродить Советский Союз или силой расширить территорию современной России; скорее, Украина предоставляет России возможность раз и навсегда подтвердить свою геополитическую значимость.По мнению Путина, только угроза войны может возобновить разговор, который многим на Западе уже давно кажется исчерпанным: расширение НАТО на восток, отказ России от права вето в вопросах региональной безопасности и скрытое ощущение, что Россия проиграла холодную войну. Если Украина присоединится к НАТО или втянется с ней в военный союз де-факто, то проект Путина провалится; если Украину удержать от этого, Путин выполнил свою историческую роль.

«После стольких лет у власти Путин считает себя, а не Горбачева или Ельцина, ответственным за формирование окончательного постсоветского порядка», — сказал Александр Баунов, старший научный сотрудник Московского центра Карнеги.«В этом смысле многие события или факты, которые могут показаться исторически необратимыми, являются, с его точки зрения, ошибками, которые еще предстоит исправить». Для Путина Соединенные Штаты являются контрагентом, с которым он может попытаться выполнить это обещание; Украина как бы является принимающей площадкой.

Текущий цикл напряженности в отношениях с Западом в отношении Украины восходит к 2014 году, когда после уличных протестов, свергнувших продажного президента Украины Виктора Януковича, которого поддерживал Путин, Россия аннексировала Крым и спровоцировала потенциальную войну на Донбассе. на востоке Украины.Несмотря на то, что конфликт продолжается и сегодня, хотя и в слабом кипении, его самая смертоносная фаза, последовавшая за открытым российским вторжением, была временно прекращена Минскими соглашениями, набором мирных соглашений, достигнутых в 2014 и 2015 годах. Эти соглашения, подписанные в момент острой слабости для Украины, призывают к мерам, которые, в случае их полного осуществления, предоставили бы большую степень автономии поддерживаемым Россией анклавам в Донбассе. В результате Киев будет лишен возможности проводить независимую внешнюю политику, чего и добивалась Россия.

По этой же причине Минским соглашениям суждено было стать трудной задачей для самой Украины. Отношения между Россией и послереволюционным преемником Януковича Петром Порошенко быстро испортились, тем более что Порошенко поставил свою легитимность на бескомпромиссную и милитаристскую позицию в Донбассе. В 2019 году Владимир Зеленский вступил в должность президента, пообещав мир. Его первые действия были направлены на ослабление напряженности в отношениях с Россией и отвод войск с передовых позиций.Кремль относился к нему благосклонно, по крайней мере, по сравнению с Порошенко. С тех пор, как Зеленский был вынужден столкнуться с неуступчивостью России, принципиальной невозможностью вступления в силу Минских соглашений и давлением со стороны националистических фракций и военизированных формирований на Украине, он занял более воинственную позицию.

«Если какое-то время Кремль видел в Зеленском возможность договориться, то за последний год убедился, что это не так и что он ничем не отличается от Порошенко», — Андрей Кортунов, генеральный директор Об этом говорится в сообщении Российского совета по международным делам.Разочаровавшись в двух сменявших друг друга украинских президентах, Кремль убедился, что единственный собеседник, с которым он может говорить, находится в Вашингтоне, а не в Киеве.

В феврале Зеленский выступил против Виктора Медведчука, олигарха, которого многие считают ответственным лицом Кремля в Украине. (Медведчук, у которого давние личные отношения с Путиным, был назначен одним из главных переговорщиков Украины на мирных переговорах в Минске.) Администрация Зеленского приказала отключить три телеканала, связанных с Медведчуком, и наложила санкции на Медведчука и его жену.Через несколько месяцев украинская прокуратура обвинила Медведчука в государственной измене, и суд постановил поместить его под домашний арест. Посольство США в Киеве положительно отозвалось о решении Зеленского закрыть сети Медведчука. Роль Медведчука можно рассматривать как совершенно пагубную, а его отстранение от гражданской жизни — как давно назревший поворот событий для Украины. Но если вы Путин, это может показаться явным нарушением деликатного статус-кво, регулирующего отношения между двумя странами, и признаком лицемерия Запада в вопросах верховенства права.

Возможно, самым тревожным событием для Кремля было медленное проникновение военной техники и вооружений из стран НАТО в украинский арсенал. С 2018 года США продали Украине сотни противотанковых ракет Javelin. В марте прошлого года Пентагон объявил о пакете военной помощи на сто двадцать пять миллионов долларов, который включал в себя бронированные патрульные катера. Турция поставила украинской армии те же боевые беспилотники, которые сыграли решающую роль в победе Азербайджана над Арменией в Нагорном Карабахе прошлой осенью; В октябре этого года украинские силы использовали такой беспилотник для уничтожения артиллерии повстанцев на Донбассе. В ноябре Украина подписала договор с Соединенным Королевством, который позволит ей покупать британские военные корабли и ракеты. Это заявление последовало за напряженным моментом в июне прошлого года, когда Королевский флот отправил эсминец в Черное море недалеко от удерживаемого Россией Крыма. , разозлив Кремль.

В какой-то момент Россия начала опасаться, что Украина, накопившая системы вооружений НАТО , становится эквивалентом неофициального государства-члена. Учитывая все это вооружение, что помешало бы армиям НАТО создать базы? И почему, имея базы, они не могли разместить ракеты НАТО , даже ядерные, которые напрямую угрожали бы России и подрывали ее возможности сдерживания?

«Кремль давно смирился с тем, что политическая линия Киева будет отличаться от его собственной», — заявил Федор Лукьянов, главный редактор Россия в глобальной политике и авторитетный голос в московских внешнеполитических кругах. .Даже если они не признают своей ответственности, официальные лица в Москве не закрывают глаза на тот факт, что после аннексии Крыма Россией и ее роли в поддержании войны на Донбассе политическая культура Украины, несомненно, сохранит сильную антироссийский элемент на некоторое время вперед. «Но это не значит, что они не очень серьезно относятся к важности обеспечения нейтрального статуса Украины, что, по их мнению, означает, что на ней не может быть размещена военная инфраструктура НАТО », — сказал Лукьянов.

С точки зрения Путина, настоящим кошмаром является формальное членство Украины в НАТО . (Как и во многом из того, что Путин считает неудобным в Украине, он должен винить только себя — в 2014 году опрос показал, что идея вступления в НАТО нашла поддержку среди украинской общественности примерно от пятнадцати до двадцати процентов; сегодня число составляет более шестидесяти процентов.) С тех пор как Байден стал президентом, Зеленский и другие украинские политики стали активнее продвигать этот вопрос.В январе Зеленский сказал Axios на канале HBO, что у него есть один вопрос к Байдену: Президент, почему мы еще не в НАТО ?» Даже если членство Украины не стоит в ближайшей повестке дня, официальная позиция государств-членов НАТО из , включая США, по вопросу о будущем расширении неизменна: если потенциальные новые члены соответствуют требованиям и заинтересованы во вступлении в блок, внешние силы имеют право сказать им, что они не могут.

Все, что вам нужно знать об украинском кризисе

Что такое украинский кризис?

Украина – страна размером с Техас, зажатая между Россией и Европой.Она была частью Советского Союза до 1991 года, и с тех пор она была несовершенной демократией с очень слабой экономикой и внешней политикой, которая колеблется между пророссийской и проевропейской.

Все началось с внутриукраинского кризиса в ноябре 2013 года, когда президент Виктор Янукович отказался от соглашения о большей интеграции с Европейским союзом (вот почему это имело такое большое значение), что вызвало массовые протесты, которые Янукович попытался подавить силой. Россия поддержала Януковича в кризис, а США и Европа поддержали протестующих.

С тех пор произошло несколько крупных событий. В феврале антиправительственные протесты привели к свержению правительства и изгнанию Януковича из страны. Россия, пытаясь спасти утраченное влияние на Украине, в следующем месяце вторглась в Крым и аннексировала его. В апреле пророссийские сепаратисты начали захват территории на востоке Украины. 17 июля повстанцы сбили рейс 17 Malaysian Airlines, в результате чего погибло 298 человек, вероятно, случайно. Бои между повстанцами и украинскими военными усилились, повстанцы начали проигрывать, и в августе российская армия открыто вторглась на восток Украины, чтобы поддержать повстанцев.Все это довело отношения между Россией и Западом до самой низкой точки со времен холодной войны. Санкции толкают российскую экономику на грань рецессии, погибло более 2500 украинцев.

Во многом это связано с многовековой историей господства России в Украине. Страна была поделена более или менее поровну между украинцами, которые считают Украину частью Европы, и теми, кто считает ее неразрывно связанной с Россией. Внутриполитический кризис из-за этого разногласия мог быть неизбежен.Тем временем в России Путин продвигает имперское возрождение, националистическое мировоззрение, которое рассматривает Украину как часть большой России и как жертву постоянно нарастающей враждебности Запада.

Маловероятно, что Украина вернет Крым. Остается неясным, попытаются ли российские войска также аннексировать части восточной Украины, чем там закончатся боевые действия и что это означает для будущего Украины — и для путинской все более враждебной, но изолированной России.

Это «Украина» или «Украина»?

Раньше это было «Украина», но после отделения от Советского Союза в 1991 году название изменилось на просто «Украина».Это различие на самом деле оказывается очень важным для понимания нынешнего кризиса.

Украина имеет очень долгую историю подчинения внешним силам и очень короткую историю национальной независимости. Возможно, именно поэтому страна стала называться «Украиной», что, по мнению многих историков, означало «пограничье» на языке древних славян (оно также может означать «родина» — теория, которую по понятным причинам предпочитают украинские националисты). Другими словами, его можно было назвать «этим», потому что он считался скорее географическим регионом, чем независимой страной, и определялся промежуточным положением.

Вам нужно заглянуть довольно далеко в историю, чтобы найти последний раз, когда Украина была независимой, до 1991 года. Было несколько лет сразу после Первой мировой войны, а до этого короткое время в 1600-х годах.

Страна находилась под частичным или полным русским правлением на протяжении большей части этих промежуточных столетий, что во многом объясняет, почему каждый шестой украинец на самом деле является этническим русским, каждый третий говорит на русском как на родном языке (остальные две трети говорят по-украински), и большая часть средств массовой информации страны ведется на русском языке.Именно поэтому тема России вызывает такие разногласия в Украине: многие в стране видят в Москве источник исторического подчинения Украины и нечто, чему следует сопротивляться, в то время как другие склонны смотреть на Россию с большей любовью, с чувством разделяемой наследие и история.

Что такое Крым?

Большинство стран мира считает Крым регионом Украины, находящимся под враждебной российской оккупацией. Россия считает это законным и историческим регионом России, который она помогла освободить в марте.Географически это полуостров в Черном море, расположение которого настолько важно со стратегической точки зрения, что за него веками велись бои.

С момента обретения Украиной независимости в 1991 году и до февраля 2014 года это был украинский регион с особой автономией и крупными российскими военными базами (вроде как у США есть базы в Японии и Германии). Важно отметить, что до 1991 года Крым очень долго находился в составе Советского Союза и Российской империи, и большинство его граждан сами россияне.

В конце февраля, через несколько дней после отстранения от власти промосковского президента Украины, странные банды вооруженных боевиков начали захват правительственных зданий в Крыму. Некоторые крымчане проводили митинги, чтобы выразить поддержку свергнутому президенту, а в некоторых случаях призывали к выходу из состава Украины и воссоединению с Россией. Банды боевиков росли, пока не стало очевидно, что это российские вооруженные силы, которые насильственно, но бескровно захватили весь полуостров под военную оккупацию. 16 марта крымчане подавляющим большинством голосов проголосовали за присоединение своего региона к России.

Большая часть мира считает голосование об отделении Крыма нелегитимным по нескольким причинам: оно проводилось в условиях враждебной российской военной оккупации без международного наблюдения и многочисленных сообщений о запугивании, оно было проведено с предупреждением всего за пару недель, и оно было незаконно по украинскому законодательству. Тем не менее, законно это или нет, Крым фактически стал частью России. США и Евросоюз ввели экономические санкции против России, чтобы наказать за это Москву, но нет никаких признаков того, что Крым вернется в состав Украины.

Что такое конфликт на востоке Украины? При чем тут Россия?

Конфликт на востоке Украины начался в апреле 2014 года с вялотекущих боев между украинскими военными и поддерживаемыми Россией сепаратистскими повстанцами, которые захватили несколько городов на востоке Украины с преимущественно русскоязычным населением. С тех пор она переросла в прямую, хотя и необъявленную, войну между Россией и Украиной.

Повстанцы-сепаратисты начали появляться на востоке Украины вскоре после того, как Россия вторглась и аннексировала Крым, где предполагаемые крымские сепаратисты на самом деле оказались безымянным российским спецназом.Они захватили такие города, как Славянск и Донецк в восточном регионе, известном как Донбасс, якобы в возмущении против протестов, которые привели к свержению пророссийского президента Украины Виктора Януковича, который сам был выходцем из того же восточного региона.

Чувство бесправия среди восточных украинцев реально, и повстанцы, вероятно, имеют некоторую органическую местную поддержку. Тем не менее повстанцы были вооружены и поддерживались правительством России. Один из самых важных лидеров повстанцев, Игорь «Стрелков» Гиркин, гражданин России и ветеран вооруженных сил, уволился из службы внутренней безопасности России всего за несколько недель до того, как начал руководить повстанцами, в состав которых, как многие считают, входят российские спецподразделения без опознавательных знаков.

Тысячи русских войск сосредоточены на границе прямо напротив места восстания. В течение нескольких месяцев Украина не действовала очень агрессивно против повстанцев: Путин не очень тонко намекнул, что, если они это сделают, он обвинит украинское правительство во всех смертях и вторгнется, чтобы защитить русскоязычных граждан восточной Украины, которых он имплицитно считает себя больше русским, чем украинцем. Все хотели заключить мирное соглашение.

Ситуация ухудшилась в начале июля, когда украинское правительство начало наступление, чтобы раз и навсегда подавить мятежников.Россия начала вооружать повстанцев высокотехнологичными ракетами класса «земля-воздух»; 17 июля над востоком Украины, скорее всего случайно, повстанцами был сбит гражданский авиалайнер с 298 людьми на борту, и мир наконец-то сыт по горло. Украина удвоила свое наступление, повстанцы оказались на грани разгрома, а в середине августа Россия перешла от тайной поддержки повстанцев к открытому вторжению российских войск.

Россия отрицает свое вторжение, но доказательства неопровержимы: 15 августа Украина заявила, что ее военные вступили в бой с российскими танками, пересекающими границу; 16 августа лидер поддерживаемых Россией повстанцев объявил, что он получил 1200 солдат из России; 21 августа спутниковые снимки зафиксировали пересечение границы российской артиллерией для обстрела украинских войск; 26 августа кто-то на Украине снял на видео, как российские танки врезаются в город, и так далее.

Российские вооруженные силы являются одними из крупнейших в мире и довольно быстро отбрасывают украинские силы. Неясно, планируют ли они оккупировать и аннексировать восточную Украину, как они это сделали в Крыму, или просто защитить повстанцев от захвата — если у Путина вообще есть стратегия. США и Европа, явно возмущенные и наказывающие Россию экономическими санкциями, не планируют вмешиваться, поскольку ввод западных войск в непосредственный бой с российскими войсками может сделать риск Третьей мировой войны слишком большим. Так что русским танкам ничто не мешает.

Почему Россия вторгается на восток Украины?

Хотя президент Владимир Путин настаивает на том, что Россия не вторгается на восток Украины, российские солдаты, танки и самоходно-артиллерийские установки пересекают границу с середины августа, что можно назвать только враждебным вторжением. Есть два взгляда на то, почему Путин это делает: как на рациональную стратегическую попытку отобрать что-то у Украины или как на менее рациональную акцию, обусловленную внутренней российской политикой.

Теория 1: Путин пытается опрокинуть потери повстанцев, потому что хочет чего-то от Украины

На первый взгляд российское вторжение выглядит так, как будто оно предназначено для поддержки пророссийских повстанцев на востоке Украины, которые начали терять позиции в начале августа, когда украинские военные начали новое наступление против них. С этой точки зрения, российские войска должны удержать повстанцев от полного разгрома.

Путин месяцами поддерживает повстанцев и разжигает насилие на востоке Украины.Он делает это либо потому, что хочет поддерживать вечный сепаратистский кризис (он делал это и в Грузии, и в Молдове), чтобы иметь рычаги воздействия на украинское правительство, чтобы оно не перешло ему дорогу, либо потому, что хотел дать себе повод для вторгнуться с целью спасения восточных украинцев, а затем аннексировать эту территорию, как он сделал в Крыму. Другая возможность состоит в том, что он хочет добиться уступок от украинского правительства и/или Запада. В любом случае, здесь думают, что Путин преследует некую ближайшую стратегическую цель и остановится, как только почувствует, что достиг ее.

Теория 2: Путин был втянут в иррациональное вторжение, которого он не хотел, из-за собственной риторики и пропаганды

С момента прихода к власти в 2000 году Путин осуществлял управление посредством негласной сделки с русским народом: он добился высоких темпов экономического роста, и россияне согласились с ограничением политических и личных прав. Но после того, как в 2012 году экономика замедлилась, а некоторые россияне протестовали против его фиктивного переизбрания, Путин изменил стратегию, сосредоточившись на разжигании антизападной паранойи старой школы и русского национализма в имперском стиле.

Итак, когда начался украинский кризис, путинские государственные СМИ раскрутили нарратив о том, что украинские протесты были американским заговором с целью изоляции России и что новым украинским правительством руководят тайные нацисты, стремящиеся к экспансии. Поддержка повстанцев и спасение Украины, которая, с точки зрения русских националистов, на самом деле является частью России, стали делом национальной гордости, подтверждением неповиновения России Западу.

Действительно, когда Путин в марте вторгся в Крым и аннексировал его, его рейтинг одобрения взлетел до небес.Пристрастившийся Путин превозносил националистическое дело на востоке Украины, героизм повстанцев, свой героизм в их поддержке и угрозу «фашистского» правительства Украины. Если бы он сидел сложа руки, пока повстанцы терпят поражение, это показало бы, что его риторика была ложью, и оставило бы его без националистического дела, на котором он теперь основывает свою политическую легитимность. Так что, не имея другого выхода, он вторгся.

Путин не сумасшедший, но он, возможно, создал кризис с такой большой внутренней инерцией, что он вышел из-под его контроля.Это действительно страшная возможность.

Так Крым должен быть частью России или Украины?

Это действительно сложный вопрос. Да, то, как Россия силой захватила Крым у Украины в марте этого года, было враждебным и крайне незаконным — в этом нет никаких сомнений. Но гораздо менее ясен более абстрактный вопрос о том, является ли Крым в глубине души российским или украинским. Есть три взгляда на этот вопрос, и все они противоречат друг другу.

Юридически Крым является частью России или Украины? Вероятно Украина

Технически Крым является частью Украины с 1954 года, когда премьер-министр СССР Никита Хрущев передал его из Российской Советской Социалистической Республики в Украинскую Советскую Социалистическую Республику. Причины этого эзотерические, и на самом деле это мало что дало, поскольку обе «республики» были частью Советского Союза. В 1991 году, когда распался Советский Союз, все ожидали, что Москва потребует вернуть Крым. Но это не так. Небольшое большинство крымчан проголосовало за независимость от России, и когда Крым официально присоединился к новой независимой Украине (но с особыми привилегиями автономии), Россия пообещала уважать и уважать это.

Исторически Крым был частью России или Украины? Вероятно Россия

Большинство крымчан этнически русские, а не украинцы.Хотя Крым веками переходил из рук в руки между региональными державами, большую часть последних 200 с лишним лет он был частью России. Тот факт, что после распада Советского Союза в 1991 году все ожидали, что Россия заберет его обратно, говорит о многом: мир часто видит в нем и исторически российскую. Не было шоком, когда в феврале некоторые крымчане провели пророссийские митинги.

Крымчане хотят быть частью России или Украины? Непонятно

С начала кризиса некоторые крымчане проводят промосковские митинги с призывами воссоединиться с Россией. В середине февраля опрос показал, что 41% крымчан хотят, чтобы этот регион стал частью России. Это ужасно много, но это еще не большинство. Мартовский референдум в Крыму о передаче Украины России якобы получил 97-процентную поддержку, но он прошел в спешке, без международных наблюдателей и в условиях российской военной оккупации. Проект отчета ООН о расследовании показал, что противники отделения в Крыму были задержаны и подвергнуты пыткам за несколько дней до голосования; он также обнаружил «много сообщений о фальсификации результатов голосования.«Если бы референдум прошел прозрачно и законно, непонятно, по какому пути пошло бы голосование».

Все началось с Евромайдана, да? Что это?

«Евромайдан» — так называются антиправительственные протесты, начавшиеся 21 ноября 2013 года в столице Украины Киеве, с которых и начался весь кризис. Их называют протестами «Евромайдана», потому что они касались Европы и происходили на киевском Майдане Незалежности (Площади Независимости).

Первой, на первый взгляд, причиной протестов было то, что президент Янукович отказался от соглашения о большей интеграции с Европейским союзом, вместо этого получив от России помощь в размере 15 миллиардов долларов. Многие украинцы хотели соглашения с ЕС, отчасти потому, что они думали, что это поможет украинской экономике, переживающей тяжелые времена, а отчасти потому, что считали более тесные связи с Европой желательными с культурной и политической точек зрения.

Вторая, более глубокая причина протестов заключалась в том, что многие украинцы считали Януковича коррумпированным и авторитарным и марионеткой России.Поэтому его решение отказаться от сделки с ЕС многим украинцам показалось так, будто он продал их страну Москве. Вот почему протестующие так быстро расширили свои требования с «подписать соглашение с ЕС» на «Янукович должен уйти в отставку».

В последующие месяцы Янукович пытался разогнать протесты, сначала направив страшные силы внутренней безопасности «Беркут» для подавления, а затем приняв ряд законов, которые жестко ограничивали основные права украинцев на свободу слова и собраний. .И то, и другое только усугубило протесты. К концу января они расширились до многих других городов Украины. В феврале парламент отвернулся от Януковича, сначала проголосовав за лишение многих его полномочий и прекращение репрессий, а затем проголосовав за полное его отстранение.

Не все украинцы поддержали протесты или их повестку; многие хотели помощи России и хотели, чтобы Янукович остался. Евромайдан также включал в себя ряд крайне правых ультранационалистических групп, некоторые из которых применяли насилие.Вот почему российское правительство и некоторые украинцы, особенно на более русскоязычном востоке, считают, что протесты фактически лишают русскоязычных украинцев избирательных прав.

Кто такой Президент Украины Виктор Янукович?

Виктор Янукович был избран президентом Украины в 2010 году. Но в феврале 2014 года он был свергнут народными протестами и собственным парламентом. Он бежал в Россию, где живет в изгнании.

Ключевые факты о Януковиче таковы: он пророссийский (и, как многие украинцы, фактически носитель русского, а не украинского языка), у него заслуженная репутация коррумпированного и деспотичного, и у него базу поддержки на преимущественно русскоязычном востоке Украины, но никогда не пользовался особой популярностью на ее преимущественно украиноязычном западе.

Возможно, вы слышали словосочетание «Оранжевая революция»: оно относится к массовым протестам 2004 года, когда Янукович победил на президентских выборах под широко распространенным подозрением в фальсификациях. Протесты помешали ему вступить в должность, но в 2010 году он снова баллотировался и, похоже, победил на законных основаниях.

Янукович оттолкнул многих украинцев, в том числе своих сторонников, своим неправильным управлением экономикой и особенно репрессиями против протестов Евромайдана. В то время как многие украинцы были рады его уходу, другие считали его отставку нелегитимной и недемократичной.Это особенно верно для русскоязычного востока Украины и для преимущественно русского региона Крыма.

Я слышал, что Украина разделена между востоком и западом. Вы можете это объяснить?

С момента провозглашения независимости в 1991 году Украина была разделена, и этот кризис является продолжением этого. Когда люди говорят об этом разделении, они обычно имеют в виду язык. Около двух третей украинцев говорят на украинском как на родном языке, в основном на западе страны; около трети — коренные русскоязычные, в основном на востоке.Но языковой барьер более нечеткий. И язык на самом деле является лишь стенографией для описания гораздо более сложного политического и идеологического разделения.

Все это становится яснее, если мы посмотрим, как украинцы голосовали на общенациональных выборах. Вот серия карт: язык вверху слева и этнолингвистические группы вверху справа; два нижних показывают, как украинцы голосовали на выборах 2004 и 2010 годов. Вы заметите, что во всех четырех есть очень четкая линия, отделяющая запад страны от ее востока:

.

(Вверху слева: Ларис Карклис/Washington Post; Вверху справа: Ереванци; Внизу слева: Illuvatar; Внизу справа: Insider)

Люди на западе Украины склонны относиться к России с подозрением, считают себя европейцами и хотят вырваться из орбиты России и присоединиться к Европе.Здесь протесты были гораздо сильнее. На каждых выборах эта половина страны подавляющим большинством голосовала за проевропейских политических кандидатов.

Восточная половина Украины, с другой стороны, подавляющим большинством проголосовала за политических кандидатов, которые более симпатизируют России, включая Януковича, который с востока. Они склонны относиться к России с большей любовью и считают две свои страны более исторически связанными. На востоке все еще много статуй основателя СССР Владимира Ленина.

Какое отношение Украина имеет к нынешнему кризису?

Украинцы так и не разрешили кризис национальной идентичности между обращенным к России востоком и проевропейским западом, который возник после обретения независимости от Советского Союза в 1991 году. Нынешний кризис во многом является продолжением и, возможно, кульминацией этого внутреннего — и внешнего — спора об идентичности своей страны. Это также кульминация убеждения некоторых россиян в том, что восточная Украина — или даже вся Украина — на самом деле не является отдельной страной, а по праву является частью России.

Восток и Запад Украины настолько принципиально расходятся во мнениях о том, какую страну они хотят иметь, о том, что значит быть украинцем, что большая внутриполитическая битва могла быть вполне вероятной. Например, торговая сделка с ЕС, которая вызвала все это, получила поддержку только около 43 процентов населения, в основном на Западе; еще 31 процент украинцев заявили, что вместо этого они хотят заключить торговую сделку с Таможенным союзом, возглавляемым Россией. Когда Янукович отверг сделку с ЕС, многие западные украинцы восприняли это как предательство, но восточные украинцы, возможно, так же расценили другое решение.

Украина, по мнению политолога Леонида Пейсахина, «никогда не была и пока не является целостным национальным образованием с общим нарративом или набором более или менее разделяемых политических устремлений».

Некоторые русскоязычные украинцы на востоке и юге страны, особенно в Крыму, не совсем смирились с тем, что они граждане Украины, а не России. Идеи о том, что их регион должен быть поглощен Россией, очень даже живы.

Несмотря на то, что Янукович был отстранен от власти протестующими, в основном на Западе, это не разрешило более глубокий кризис национальной идентичности.Все, что он сделал, — это сместил власть от пророссийской политической партии, базирующейся на востоке, к проевропейской политической партии, базирующейся на Западе. Это возмутило пророссийски настроенных украинцев на востоке и юге страны, в том числе в Крыму, где пророссийские демонстранты прошли маршем против новой власти. Кремль незаметно поддержал эти протесты, в том числе направив российские войска без опознавательных знаков, которые захватили правительственные здания в Крыму и на востоке Украины. В Крыму это закончилось российской военной оккупацией и аннексией.На востоке Украины это привело к продолжающимся боям между пророссийскими сепаратистами и украинскими силами безопасности, а в августе открытое вторжение российских военных.

Как Украина так разделилась?

Вы должны помнить, что нынешние границы Украины очень новые и что ее исторические связи с Россией очень старые. Таким образом, различие между Украиной и Россией немного более размыто, чем различие, скажем, между Францией и Германией.

Эта грань начала стираться в 1700-х годах, когда российский лидер Екатерина Великая начала процесс «русификации» Украины — превращения ее в русскую, — который продолжался вплоть до 1950-х годов.Это означало отправку этнических русских, введение законов, требующих, чтобы в школах преподавали русский, а не украинский язык, и размещение большого количества российских войск в этом районе. В какой-то момент в 1800-х годах украинский язык был полностью запрещен.

В 1930-х годах советский лидер Иосиф Сталин устроил голод на Украине, в результате которого погибло несколько миллионов украинцев, в основном на востоке. Затем он заселил этот район этническими русскими. В 1940-х годах Сталин насильственно переселил этнических татар, которые преобладали в населении Крыма, также заменив их русскими.(Некоторые из этих татар, которые являются мусульманами и этнически тюрками, с тех пор вернулись назад; они составляют меньшинство в Крыму и выражают опасения по поводу возвращения под власть России. )

На протяжении большей части этого процесса Россия в подавляющем большинстве случаев сосредоточивалась на востоке, где есть огромные запасы угля, железа и некоторые из самых плодородных сельскохозяйственных угодий на земле. Лингвистическая разделительная линия Украины почти идеально совпадает с линией между сельскохозяйственными угодьями на востоке и лесными угодьями на западе.

Следствием всей этой истории является то, что многие украинцы, что вполне понятно, презирают Россию и не хотят иметь с ней ничего общего.Но есть и значительная часть украинцев, чьи семьи имеют прочные связи с Россией, которые с теплотой вспоминают советскую эпоху и не хотят так полно отделяться, как это делает Запад. Этот кризис национальной идентичности формировался веками, и сегодня это большая проблема.

Почему Россия так зациклилась на Украине?

На первый взгляд, потому что в Украине много коренных русскоязычных и этнических русских, многие из которых проголосовали за Януковича в 2010 году и не поддержали протесты Евромайдана, приведшие к его смещению. Поэтому, когда российские лидеры говорят о вмешательстве для защиты прав русскоязычных украинцев, они могут близоруко игнорировать очень веские причины свержения Януковича, но они действительно так считают.

Но здесь происходит гораздо больше. Русские издавна ощущали особую историческую связь с Украиной, которая играет центральную роль в русской национальной мифологии. Царские лидеры культивировали идею о том, что культурные корни России восходят к древним грекам, поселившимся на Крымском полуострове, на территории современной Украины.Хотя это в основном выдумка, это правда, что первая итерация России как великой империи имела свою столицу на территории современной Украины.

Идея особой, древней связи с Украиной особенно важна для русских националистов, которые видят в ней жизненно важную и вечную составляющую большой Российской империи. Русский национализм резко вырос за последние несколько лет, культивируемый русским националистом номер один президентом Владимиром Путиным, который использовал это, чтобы отвлечь россиян от их падающей экономики и его ужесточения авторитаризма.

Особая связь с Украиной и, возможно, даже возвращение Украины, с точки зрения русских националистов, связаны не только с историческими связями, но и с возвращением России законного места как великой державы. Речь также идет об исправлении несправедливости распада Советского Союза, который, по их мнению, оставил российскую территорию и многих россиян под контролем недостойного украинского правительства.

Здесь есть и более прагматичная цель. С самого начала украинского кризиса вмешательство России было направлено на то, чтобы не дать Украине вырваться из-под российского влияния и попасть под то, что Москва считает постоянно надвигающимся западным заговором с целью окружить Россию враждебными правительствами.Россия вполне могла рассматривать этот кризис как решающий момент для своей особой связи с Украиной и хотела вмешаться, чтобы не потерять Украину навсегда. Однако с тех пор перегретая националистическая риторика Путина и его настойчивые заявления государственных СМИ о том, что украинское правительство является поддерживаемым США нацистским режимом, угрожающим миру, вынуждают Путина пойти на эскалацию, выходящую далеко за рамки того, чего он, вероятно, хотел.

Чего пытается добиться Путин?

Есть три разных взгляда на решение президента Владимира Путина аннексировать украинский регион Крым, поддержать сепаратистских повстанцев на востоке Украины и, в конечном счете, о вторжении.Наверное, во всех трех есть доля правды.

1) Хочет разжечь дома национализм в политических целях

Популярность Путина падала с тех пор, как в 2009 году экономика рухнула, а в 2012 году россияне протестовали против его фальсифицированного переизбрания, ввергнув его в параноидальную одержимость тем, что он считает враждебными попытками свергнуть его от власти. В ответ он разжег русский национализм и антизападный страх. В марте 2014 года он использовал эти идеи как оправдание для аннексии Крыма, что привело к стремительному росту его популярности.С самого начала кризиса Путин также жестко расправляется с инакомыслием внутри России, от чего легче избавиться, пока весь мир занят Украиной. Но этот национализм, возможно, вышел из-под его контроля: крайне правые в России сильнее, чем когда-либо, и, когда экономика находится на грани рецессии, введенной санкциями, Путин так полагается на поддержание националистического пыла, что вторгся на восток Украины, несмотря на это явно ухудшит его положение.

2) Он увидел возможность захватить территорию и влияние в стратегических целях

У России действительно есть крупная военно-морская база в Крыму, которую она считает стратегически необходимой для проецирования российской мощи в Черное и Средиземное моря, а также множество экономических и промышленных интересов на востоке Украины.Путин, вероятно, увидел шанс незаметно захватить Крым под предлогом защиты его от украинского хаоса и удовлетворения желания крымчан воссоединиться с Россией. Тот же самый оппортунизм можно применить и к продолжающемуся кризису на востоке Украины: может быть, он хочет вторгнуться, чтобы аннексировать территорию, а может быть, он просто пытается заставить Украину принять федеративную систему, но любой исход может заключаться в сохранении влияния России.

3) Он искренне верит, что спасает русскоязычных от западного заговора

Вполне возможно, что Путин верит своей собственной риторике, в которой говорится, что крымчане и восточноукраинцы призывали к спасению посредством российской военной интервенции, что украинское правительство захвачено настоящими нацистами, поддерживаемыми Западом, и что политическая власть Москвы простирается за пределы Россия граничит со всеми русскоязычными везде, в том числе в Крыму и на востоке Украины.

После разговора с Путиным в начале марта канцлер Ангела Меркель назвала его оторванным от реальности и «находящимся в другом мире».

Что делают США и Европа, чтобы попытаться остановить Путина?

США и Европа многое делают, чтобы наказать Путина за аннексию Крыма и вторжение на восток Украины. Но они не делают ничего, что физически заставит Путина развернуть свои танки или вернуть Крым Украине, а это значит, что если он хочет продолжать вторгаться в Украину, несмотря на эти наказания, он может и будет.

США и Европа в первую очередь наказывают Россию, вводя несколько раундов очень жестких экономических санкций, которые предназначены в качестве наказания и сдерживания России от дальнейшего вторжения. Хотя изначально санкции были нацелены на Путина и его ближайшее политическое окружение, с тех пор они расширились, охватив более широкую российскую экономику, которая уже находилась на грани рецессии. Санкции работают в том смысле, что они наносят ущерб Кремлю и российской экономике в целом, и, возможно, они удержали Путина от еще большей эскалации, чем в противном случае, но они определенно пока не заставили его отступить или уйти. из Крыма.

Бремя введения этих санкций ложится на Европейский Союз, который сильно зависит от экспорта российского природного газа и нанесет ущерб собственной экономике, введя санкции против России. Тем не менее, даже обычно осторожная канцлер Германии Ангела Меркель поддерживает широкие экономические санкции после того, как поддерживаемые Россией повстанцы сбили рейс 17 Malaysia Airlines в июле, а российские войска открыто вторглись в страну в августе.

США и Европа также дипломатически изолируют Россию, например, исключая Россию из Большой восьмерки (G8), ежегодной конференции ведущих промышленно развитых демократических стран мира.А НАТО приостановило всякое практическое сотрудничество с российскими военными.

Тем не менее, этого недостаточно, чтобы повернуть российские войска вспять, и вернуть Крым Украине, вероятно, не удастся. США и Европа ясно дали понять, что они не рассматривают какой-либо вариант военного ответа; прямые боевые действия против российских войск представляли бы очень серьезный риск эскалации, учитывая, что у России есть одна из самых больших армий в мире и тысячи ядерных боеголовок. У США и Европы нет договора о взаимной обороне с Украиной, поэтому украинские военные в значительной степени предоставлены сами себе.

Что США и Европа могут сделать, так это устроить грандиозное шоу, взяв на себя обязательства по защите других восточноевропейских стран вдоль границ России, чтобы удержать Путина от вторжения и в эти страны. Прибалтийские государства Эстонии, Латвии и Литвы по понятным причинам обеспокоены тем, что они могут быть следующими; они являются членами НАТО, и поэтому западноевропейские страны публично обязуются защищать их по договору. Президент Обама выступил в столице Эстонии 3 сентября и подтвердил, что США будут защищаться от России, заявив: «Вы уже однажды теряли свою независимость, с НАТО вы никогда не потеряете ее снова.»

Является ли украинский кризис новой холодной войной?

Не совсем так. Холодная война была глобальной борьбой за гегемонию между двумя примерно равными державами. Он разделил Европу между западом и востоком, а затем разделил большую часть мира. Это включало в себя кровавые опосредованные войны практически на всех континентах и ​​создавало очень серьезный риск глобальной термоядерной войны.

Ничто из этого не верно сегодня. США во много раз мощнее и влиятельнее России; ни Америка, ни западный мир, ни сама демократия не находятся в опасности.Более того, против аннексии Крыма Россией выступает почти весь мир. Президент Обама назвал действия России поведением слабой страны. В целом он прав, хотя Россия явно еще достаточно сильна, чтобы аннексировать соседние территории.

Президент России Владимир Путин, безусловно, ведет себя так, как будто его страна находится в состоянии геополитического соперничества с Западом. Он стал гораздо более агрессивно относиться к утверждению влияния России: в 2008 году он провел короткую войну с бывшей советской республикой Грузия, создал евразийский профсоюз, который хочет составить конкуренцию Европейскому союзу, и вооружает и защищает сирийское правительство. как будто война в этой стране была опосредованным конфликтом в стиле холодной войны.Путин явно хочет вернуть часть прошлого величия России, что на практике означало утверждение российской мощи и позиционирование себя как законного конкурента западному миру.

Тем не менее, этот конкурс ограничен бывшими советскими республиками и Сирией. Это далеко не глобальный конфликт холодной войны.

Что такое «перезагрузка» США-Россия?

Перезагрузка между США и Россией является — была — американской попыткой, которую впервые отстаивала тогдашний госсекретарь Хиллари Клинтон в 2009 году, по «перезагрузке» отношений с Россией, которые ухудшились во время администрации Буша.

Идея перезагрузки заключалась в том, что США и Россия могут не очень нравиться друг другу, но у этих двух стран достаточно общих интересов, и им обоим будет лучше, если они будут сотрудничать. Некоторое время это работало: Россия поддержала усилия США по наложению санкций на Иран из-за его ядерной программы, две страны подписали крупный договор о ядерном разоружении и сотрудничали в войне в Афганистане.

Перезагрузка начала рушиться в 2012 году из-за разногласий по поводу конфликта в Сирии, поскольку две страны поддерживают совершенно разные стороны.И американская, и российская внутренние политики становятся менее предрасположенными к хорошим отношениям, отчасти из-за роста национализма в России и отчасти из-за растущей обеспокоенности американцев нарушениями прав человека в России, особенно в отношении ЛГБТ. А простая истина заключается в том, что у США и России уже не так много общих интересов.

Перезагрузка стала неофициально мертвой в марте 2014 года, когда США ввели довольно жесткие экономические санкции против России из-за ее аннексии Крыма.

Есть ли серия дерзких политических карикатур, подводящих итоги кризиса?

Вам нужен Polandball. Это созданная пользователями серия политических карикатур на основе мемов, посвященных международным отношениям. Они начались в 2009 году на немецком веб-форуме и стали популярными в Европе, но не имеют определенных авторов или местонахождение; любой может сделать один. Их объединяет преднамеренно фальшивый дизайн MS Paint и общая структура: страны представлены каплями цвета флага, которые взаимодействуют на ломаном английском.

Шуточная простота Polandball, его занудная любовь к истории и внимание к текущим событиям сделали эту форму очень подходящей для украинского кризиса. Вот некоторые из них, взятые с форума Polandball на Reddit:

.

«Выбор Украины»: О решении президента Украины отказаться от сделки с Европейским Союзом (голубой флаг ЕС со звездами) по финансовой помощи от России:

Пользователь Reddit koleye

«Великая жертва Украины». Когда казалось, что Украина может расколоться между востоком и западом, а бедная промышленностью западная половина, скорее всего, захочет вступить в Европейский Союз:

Пользователь Reddit Masiakasaurus

«Украина вредит себе.» Румыния является свидетелем долгого и беспокойного кризиса идентичности Украины между пророссийскими и проевропейскими фракциями (это советский украинский флаг):

Пользователь Reddit KingofMerica

«Россия и Украина, история любви». Сравнение злоупотреблений советской эпохи с захватом Россией Крыма в 2014 году:

Пользователь Reddit Cerf_

«Перспективы». Взгляд Запада и Кремля на кризис:

Пользователь Reddit Pastafazzulio

Путин аннексировал Крым, потому что считал Обаму слабым?

Этот вопрос стал предметом политических дебатов в США, где демократы говорят «нет», а республиканцы говорят «да».В обоих аргументах есть доля правды.

Это правда, что президент Обама отказывается от американских обязательств за границей и делает акцент на сдержанности во внешней политике, а не напористости (например, в Сирии) и на компромиссе, а не на конфронтации (например, с Ираном). Спорный вопрос заключается в том, смотрел ли на это Путин и рассчитывал ли он, что ему сойдет с рук аннексия Крыма. (Правильно и то, что Путин постоянно демонстрировал неуважение к Обаме, но Путин проявлял неуважение практически ко всем остальным главам государств на земле, так что трудно приписать это Обаме.)

Самым убедительным аргументом в пользу этого случая является угроза Обамы нанести воздушные удары по Сирии в сентябре 2013 года, которые в конечном итоге были сдерживаемы внутренней политической оппозицией и заключенной при посредничестве России сделкой по обезвреживанию сирийского химического оружия. Самый сильный аргумент против этого случая состоит в том, что США объективно намного сильнее России, и Путин не был бы таким параноиком в отношении постоянного посягательства на американское влияние, если бы считал США слабыми.

Бывший посол США в России Майкл Макфол, сторонник Обамы, предположил, что оба этих аргумента верны.«Они наверняка увидели в этом ограничение полномочий президента», — сказал Макфол о сирийском эпизоде. «Слабость [Обамы] заключалась в демократических ограничениях того, что он мог делать, — с чем Путин не сталкивается».

Но Макфол также считает, что Путин «считает, что президент Обама — Соединенные Штаты — стремится спровоцировать революцию во всем мире против режимов, недружественных Соединенным Штатам. Он думает, что он потерпел поражение от президента Обамы на Украине. оценка, что Обама слаб.Это оценка того, что мы на самом деле представляем угрозу его интересам».

Почему Путин все время говорит о Югославии?

Путин неоднократно оправдывал аннексию Крыма Россией, сравнивая ее с независимостью Косово от Сербии в 2008 году при поддержке Запада. (Косово и Сербия находятся на юго-востоке Европы, в составе бывшей Югославии.) Его точка зрения двояка: 1) что аннексия Крыма была гуманитарной миссией, оправданной международными нормами, так что все перестанут жаловаться, и 2) что противодействие Запада Аннексия разоблачает лицемерие и нечестность Запада.

В 1999 году ныне исчезнувшая юго-восточная европейская нация Югославия вела гражданскую войну. Это было между сербским правительством и повстанцами из числа этнических меньшинств в автономном крае Косово. Сербские силы совершили серьезные нарушения, в том числе насилие в отношении мирных жителей, а западные страны НАТО нанесли воздушные удары по сербам, чтобы заставить их уйти. Косово и Сербия девять лет пытались примириться, но в 2008 году Косово провозгласило независимость, которую Запад поддержал, а Россия выступила против как нелегитимную.

Сравнение Путина не совсем корректно по нескольким причинам, о которых вы можете прочитать здесь. Но дело в том, что он считает Россию находящейся в конфликте с враждебным и не заслуживающим доверия Западом, что, по его мнению, западные страны применяют к России несправедливые двойные стандарты и что существует заговор с целью смещения любого правительства, дружественного Москве, а не Западу. . Это помогает объяснить, почему он действовал с такой враждебностью. Это также может помочь объяснить, почему он отказался разрешить более легитимный референдум в Крыму: возможно, он считал, что Запад никогда не признает его результатов.

Почему Россия хочет, чтобы Украина приняла федеративное устройство?

После того, как пророссийские сепаратисты захватили правительственные здания на востоке Украины при поддержке Кремля, Москва сосредоточилась на большом требовании положить конец кризису, за создание которого она также частично ответственна: Украина должна принять федеральную систему.

Причина, по которой Москва хочет этого, заключается в том, что при существующей системе прозападное правительство Украины может быть не очень склонно к сотрудничеству с Москвой. В федеральной украинской системе региональные правительства будут иметь гораздо больше автономии и власти, а это означает, что Москва может получить то, что она хочет, просто позвав пророссийских региональных губернаторов на типично пророссийском востоке Украины.

Эти восточные регионы богаты важными природными ресурсами, такими как уголь. У них также есть заводы, которые производят необходимое военное оборудование для России. Так что, если Россия может рассчитывать на сохранение их твердой пророссийской позиции, заставив Украину принять федеративную систему, этого вполне может быть достаточно, чтобы успокоить Москву. В конечном итоге это может усугубить и без того серьезный политический раскол Украины между Западом и Востоком, позволив пророссийским и проевропейским общественно-политическим фракциям страны еще больше разойтись, а не объединиться.

Какое отношение авиакатастрофа Mh27 имеет к кризису?

В четверг, 17 июля, рейс 17 Malaysia Airlines был сбит во время полета над районом на востоке Украины, где действуют поддерживаемые Россией сепаратистские повстанцы, в результате чего погибли все 298 человек на борту.

Недавно Россия поставила повстанцам современный зенитно-ракетный комплекс большой дальности, известный как «Бук» или SA-11. На прошлой неделе повстанцы сбили еще два высоколетящих самолета — оба украинских военных.Наиболее вероятно, что повстанцы ошибочно приняли 17-й рейс за военный и сбили его.

Повстанцы еще больше разозлили мир, перекрыв инспекторам доступ к месту крушения (часто боевики оказывались пьяными), поначалу не давая вывозить тела, позволяя мародерам воровать из багажа и упавших с неба тел , и цеплялся за черный ящик в течение нескольких дней, прежде чем, наконец, сдать его на странной и самовозвеличивающей церемонии.

Конфликт уже обострился, так как Украина недавно отвоевала несколько удерживаемых повстанцами городов, а Россия поставляла оружие украинским повстанцам. Стрельба привела к тому, что США и Европа ввели еще более жесткие санкции против России, а украинские военные ускорили свою кампанию, чтобы окончательно победить повстанцев. Когда казалось, что повстанцы будут разбиты, Россия в середине августа ответила открытым вторжением в поддержку повстанцев.

Вы не ответили на мой вопрос!

Работа над этим идет полным ходом.Он будет обновляться по мере развития событий, публикации новых исследований и появления новых вопросов.

Так что, если у вас есть дополнительные вопросы, комментарии, придирки или жалобы, отправьте сообщение Максу Фишеру: [email protected]

Что еще почитать об украинском кризисе?

Для понимания истории Украины и того, как она объясняет сегодняшний кризис, одним из лучших источников был Адам Тейлор, который ведет блог по международным отношениям для Washington Post. У него были отличные вступительные объяснения о прошлом и настоящем Крыма, а также о том, почему важно, чтобы мы называли страну «Украиной», а не «Украиной».»

Другой журналист, чью работу вы должны прочитать полностью, — это Юлия Иоффе из New Republic, например, эту статью о том, как мир преднамеренно неверно истолковал протесты Киева, и о том, как Путин использует затянувшийся кризис идентичности России в своих интересах.

В конце марта газета «Нью-Йорк таймс» опубликовала «3 президента и загадка с именем Путин» — интересную и познавательную историю американских президентов и их (в конечном счете безуспешных) попыток понять Путина и работать с ним.

«Путин идет на войну» Дэвида Ремника из New Yorker — красноречивый взгляд на решение России вторгнуться в Крым и его вероятные последствия.

Известный историк Тимоти Снайдер написал в New York Review of Books серию из трех частей, получившую широкое признание, о российской идеологии и ее роли в кризисе.

Как изменились эти карты?

Это текущий список существенных обновлений, исправлений и дополнений к этой стопке карт. Эти карты последний раз обновлялись 24 апреля 2014 г.Вот сводка правок:

  • 1 сентября: Обновлена ​​карта восточноукраинского конфликта. Добавлена ​​карта о вторжении России в Украину. Карточка о рисках органической украинской гражданской войны была удалена, потому что эта угроза исчезла из-за вторжения России. Карточка с освещением в российских СМИ была удалена для сокращения длины. Каждая вторая карта была обновлена, чтобы отразить события.
  • 17 июля: Добавлена ​​карточка о крушении рейса 17 Malaysian Airlines.Связанные карты были обновлены.
  • 24 апреля: Добавлена ​​карточка, объединяющая политические карикатуры.
  • 23 апреля: Добавлена ​​карточка, чтобы развеять опасения гражданской войны. Карточки 19 и 21 были обновлены, чтобы отразить это.
  • 22 апреля: Карточка 12 была добавлена ​​для освещения кризиса российскими государственными СМИ.
  • 17 апреля: Карточки 1, 9, 11, 12 и 19 были обновлены, чтобы отразить рост насилия между пророссийскими сепаратистами и украинскими силами, а также связанные с этим события.
  • 17 апреля: Добавлена ​​карточка на требования России о переходе Украины на федеративное устройство.
  • 10 апреля: Карта 4 была обновлена, чтобы отразить проект доклада ООН о нарушениях на выборах на референдуме в Крыму.
  • 6 апреля: Карты 1 и 19 были обновлены, чтобы отразить пророссийские протесты на востоке Украины и повышенный риск российского вторжения.

Украина распадется? | The New Yorker

За два десятилетия существования Украины как независимого государства перспектива распада еще никогда не казалась такой реальной.В среду вечером во время переговоров с лидерами оппозиции президент Виктор Янукович предложил перемирие в столкновениях между полицией и протестующими; он провалился почти сразу после того, как был объявлен. Сообщалось о более чем двадцати новых жертвах среди гражданского населения как раз в тот момент, когда европейские министры иностранных дел прибыли на встречу с Януковичем в Киев. Янукович потерял доверие не только уличных протестующих, требующих его отставки, но и тех, кто голосовал за него четыре года назад. Он также проиграл с западными лидерами, которые рассматривают возможность введения санкций против его страны, и, возможно, с президентом России Владимиром Путиным, его ключевым сторонником.

Украина балансирует на грани масштабного вооруженного конфликта. В объявлении о перемирии на сайте президента говорится о «начале переговоров с целью прекращения кровопролития и стабилизации ситуации в государстве в интересах общественного мира». Но чуть ранее этому предшествовало тревожное объявление о всенародной «антитеррористической операции» и замене начальника генштаба ВСУ, который, как сообщалось, возвысил голос против применения военных против народа.

Янукович, с его точки зрения, должен остаться у власти любой ценой. Его самая серьезная политическая соперница, Юлия Тимошенко, была заключена в тюрьму. Если он потеряет власть, то может ожидать, что и с ним произойдет то же самое, особенно после того, как он довел свою страну до кровавого политического кризиса, в котором уже несколько десятков человек убиты и сотни ранены. Та же участь может постичь его круг друзей, среди которых его сын, многие из которых обогатились за счет коррупции во время его пребывания в должности.

Он также отчаянно нуждается в деньгах. Украина бедна (большое количество гастарбайтеров приезжает в Россию в поисках работы), ее экономика находится в упадке. До конца прошлого года Янукович вел переговоры об ассоциации с Европой, но потом резко передумал. Кредиты от европейских и международных организаций были доступны только с определенными условиями, зависящими от проведения реформ, которые требовали большей прозрачности и, таким образом, должны были ослабить власть Януковича.Между тем, Россия угрожала очень усложнить жизнь Украине, если она сделает выбор в пользу сближения с Европейским союзом, и эти угрозы были вполне реальными. Путин обещал пятнадцать миллиардов долларов при условии, что Украина будет держаться подальше от Европы. Янукович сделал выбор в пользу России, и это вызвало первую волну уличных протестов (Евромайдан), которая после серии безобразных нападений на протестующих и принятия драконовских законов при полном пренебрежении нормами процессуального права переросла в требование к Президенту Шаг вниз.Другим требованием был пересмотр конституции, который снова превратил бы Украину в парламентскую республику. (Ранее Янукович организовал поправки, которые значительно расширили его президентские полномочия.) Демонстрации усилились далеко за пределы столицы, особенно в западных регионах Украины, где протестующие захватили правительственные здания, а в некоторых местах подожгли их.

Президент Путин так же стремится сохранить Украину в своей орбите, как Янукович хочет остаться у власти.Для Путина ставки очень высоки, явно выше, чем для Евросоюза или США. Путин вообще не склонен к компромиссам, особенно в вопросах статуса России по отношению к Западу. Он готов заплатить большие деньги (хорошая иллюстрация — его обещание в 15 миллиардов долларов), чтобы удержать Украину подальше от Европы. Но теперь, когда Янукович доказал свою неспособность контролировать свою страну, Путин, выделив первоначальный транш в три миллиарда долларов, похоже, приостановил выплаты.(Как и во многих аспектах кризиса, в этом вопросе нет ясности.) Восстановление контроля жизненно важно для Януковича, и единственный способ, который он сейчас видит для достижения этого, — это применение силы.

Европейский Союз и Соединенные Штаты могут быть обеспокоены и встревожены, но Запад в последние месяцы не смог ничего сделать, чтобы предотвратить развал на Украине. С самого начала Европа позволила втянуть себя в путинскую игру с нулевой суммой. Политика Путина может быть рискованной и неразумной, но у него есть четкая цель; он решителен и непреклонен и воспользовался безвыходным положением Януковича.Западная политика в отношении Украины также не выглядит особенно эффективной или мудрой, и ей не хватает сфокусированного видения, которое есть у Путина. Экономика и география Украины, ее история и культура, а также настроения ее народа не позволяют Украине стать ни полностью проевропейской, ни пророссийской.

Украина – разделенная нация, и это резко усугубляет другие ее проблемы. В течение двух десятилетий, прошедших с момента обретения независимости, она изо всех сил пыталась построить нацию, но далеко не продвинулась.Разделение Украины обычно описывается как разделение между, с одной стороны, ее востоком и югом, которые лингвистически и культурно ближе к России, и ее западом, который имеет прочные связи с Польшей и исторические корни в Австро-Венгрии.

На самом деле подразделения более разнообразны и сложны, но восточные регионы Украины действительно больше похожи на Россию и разделяют ее десятилетия советской истории и воспоминания, включая гордость за победу над нацистской Германией во Второй мировой войне, что является ключевым событие в сплочении русской нации.Западные части были присоединены к Советскому Союзу в ходе и после Второй мировой войны и имели историю сопротивления советской оккупации; там довольно распространены националистические, антироссийские настроения. Западные украинцы давно ненавидят Януковича, которого они считают однозначно пророссийской фигурой, втягивающей Украину «обратно под российскую оккупацию». С этой точки зрения неудивительно, что к киевским протестам активно присоединились украинцы западных областей. И все же западные части также менее урбанизированы и менее индустриализированы, чем восточные территории.Киев, который все больше превращается в поле боя, не является частью запада Украины ни географически, ни исторически; это космополитический и европейский город, и это определяет его культуру и политику. Чтобы дать представление — все еще довольно поверхностное — об опасном многообразии Украины, можно привести проблему Крымского полуострова, в основном пророссийского региона с формальной автономией, где существующие сепаратистские настроения, по-видимому, еще больше разжигаются российскими эмиссарами.

Что может сделать Москва, если Украина попадет в сферу влияния России | ЕВРОМАЙДАН ПРЕСС

 

Слишком много людей на Западе вскользь говорят о признании Украины находящейся в сфере влияния России, не задумываясь о том, что это может означать для Украины и украинцев.Такие люди, возможно, захотят пересмотреть свое мнение, услышав, что, по мнению российского комментатора с хорошими связями, следует делать в таком случае.

Михаил Хазин (Изображение: rodina.ru)

Михаил Хазин, экономист, бывший сотрудник Администрации президента России и член экспертной комиссии Московского Патриархата, излагает, чего, по его мнению, хотела бы Москва, если бы Запад признал, что Украина находится в сфере влияния России.

Как только Украина будет признана частью сферы влияния России, говорит Хазин, «все будет зависеть от того, чего мы хотим.Если мы хотим сохранить Украину целой, но лояльной к России, то надо будет вернуть Донбасс со сменой руководства в Киеве … Дальше начнется контрпропаганда . Тамошнее население будет не в восторге.

«Там будет, грубо говоря, несколько миллионов человек, которых невозможно будет исправить. Что ж, надо будет часть из них ликвидировать, а остальные выгнать», — говорит московский обозреватель.

С другой стороны, говорит Хазин, Москва может решить расчленить Украину .Тогда «картина была бы следующей». восточная часть Украины теперь «должна войти в состав России а как области с полной денацизацией и деукраинизацией , с полным запретом на использование украинского алфавита, украинских текстов, передач и преподавания на украинском языке . ”

Более того, продолжает он, остальная Украина « должна стать аграрным государством », таким, которому не будет позволено иметь свою «армию или промышленность ».Если есть перенаселение, то на Дальний Восток России должно быть отправлено человека человека. А западные четыре из пяти областей Украины «должны быть отданы Польше ».

То есть, говорит Хазин, «всех бандеровцев надо загнать туда и сдать полякам. Все дело в том, что в дележе мира, Польша тоже пойдет к нам. Мы должны заручиться лояльностью Польши и оккупировать их кем-то другим».


Родственный:

Украине нужна независимая журналистика.И ты нам нужен. Присоединяйтесь к нашему сообществу на Patreon и помогите нам лучше связать Украину с миром. Мы будем использовать ваш вклад для привлечения новых авторов, обновления нашего веб-сайта и оптимизации его SEO. Всего за одну чашку кофе в месяц вы можете помочь навести мосты между Украиной и остальным миром, а также стать соавтором и проголосовать за темы, которые мы должны затронуть дальше. Станьте покровителем или посмотрите другие способы поддержки. Станьте покровителем!

Теги: интернациональный, новый раздел мира, новый Ялтинский (Ялтинский) договор, режим Путина, Россия, русский империализм, российские репрессии, российская сфера влияния, русификация

Мнение: Запад не должен уступать требованиям России к Украине читать  •  Присоединяйтесь к беседе Президент России Владимир Путин провел встречу с председателем КНР Си Цзиньпином по видеосвязи в подмосковной резиденции Ново-Огарево 1 декабря.15 сентября 2021 г. Фото МИХАИЛА МЕЦЕЛЯ /SPUTNIK/AFP через Getty Images

Содержание статьи

Вот уже несколько недель мир с тревогой наблюдает, как российские войска стягиваются к украинским границам, в то время как Кремль выдает воинственные угрозы Украине и ее друзьям в Запад подчиниться требованиям Москвы, иначе… . Чего хотел добиться Владимир Путин таким вымогательским поведением? У него длинный список желаний того, что якобы удовлетворяло бы его имперское эго, который для краткости сократим до двух пунктов.

Объявление

Это объявление еще не загружено, но ваша статья продолжается ниже.

Содержание статьи

Во-первых, добиться отмены существующих санкций, затрагивающих российскую экономику и олигархическую элиту, введенных после того, как Россия, в грубом нарушении международного права, тайно оккупировала и незаконно аннексировала Крым, в то же время разжигая, направляя и военную поддержку местный антиукраинский мятеж воинствующего пророссийского меньшинства в Донбассе на юго-востоке Украины.Все это было сделано несмотря на то, что в 1994 году Россия подписала в Будапеште соглашение с Великобританией и США об уважении политического суверенитета и защите территориальной целостности Украины в обмен на согласие Киева отказаться от ядерного арсенала, доставшегося ему в наследство от советской диктатуры.

Объявление

Это объявление еще не загружено, но ваша статья продолжается ниже.

Содержание статьи

Во-вторых, заставить Запад навсегда отказать Украине в членстве в НАТО и помешать Киеву стать частью Европейского Союза, органов, которые Россия активно пытается подорвать и уничтожить различными средствами, в том числе изощренными использование дезинформации, финансирование правых и левых радикальных групп за рубежом, коррупция с применением оружия и экономический шантаж.НАТО не только не представляет угрозы для России, но и не стремилась к стратегической экспансии на восток, но, расширив членство на бывшие колонии и сателлиты Советской России, просто ответила на их желание защититься от российской агрессии, о которой они слишком хорошо знают. столетия подчинения царям и комиссарам.

Объявление

Это объявление еще не загружено, но ваша статья продолжается ниже.

Содержание статьи

С момента прихода к власти бывший агент КГБ Путин работал над тем, чтобы обратить вспять распад Советского Союза и восстановить его как однопартийное полицейское государство, в котором инакомыслящих сажают в тюрьмы, убивают или изгоняют в изгнание, где их можно безнаказанно выследить и убить.Он не соблюдает заключенные им соглашения и демонстрирует вопиющее пренебрежение международными нормами, создавая геополитическую нестабильность, которая потенциально может привести к войне, охватившей Европу и сеющей хаос в глобальном масштабе.

Явная «угроза» со стороны Украины не имеет ничего общего с НАТО, а с тем, что Украина становится свободным, процветающим и демократическим европейским государством, что, как опасается Москва, может дать альтернативное видение россиянам, а также постсоветским сатрапиям, которые все еще существуют. в плену у Кремля.Разговоры о том, что русских и русскоязычных преследуют в Украине, абсурдны, и это скажет вам любой посетитель Украины, а заявления Путина о том, что украинцы не являются отдельной нацией, имеющей право на независимое существование, просто отражают его шовинистическое мировоззрение.

Объявление

Это объявление еще не загружено, но ваша статья продолжается ниже.

Содержание статьи

Предоставление ему каких-либо уступок в обмен на деэскалацию на границе с Украиной опасно и недальновидно, поскольку в конечном итоге это не удовлетворит амбиции Путина, а просто вознаградит его применение насилия — которая уже привела к гибели 14 000 человек на Донбассе и бессчетному количеству жертв в Чечне, Грузии и Сирии.

Только украинцы имеют право решать свое будущее, и это выбор, который они уже сделали. Ни Вашингтон, ни Брюссель, ни Берлин, ни Париж, ни Лондон не могут диктовать Украине внутреннюю или внешнюю политику, как это пытается сделать Путин с такой же жесткой рукой, с какой он управляет клептократическим мафиозным государством, которое он создал из обломков прошлого. Советский союз.

Джарс Балан — бывший директор Канадского института украинистики Университета Альберты.

Поделитесь этой статьей в своей социальной сети

    Реклама

    Эта реклама еще не загружена, но ваша статья продолжается ниже.

    Подпишитесь, чтобы получать ежедневные заголовки новостей от Edmonton Journal, подразделения Postmedia Network Inc. ссылка для отказа от подписки в нижней части наших электронных писем.Постмедиа Сеть Inc. | 365 Bloor Street East, Торонто, Онтарио, M4W 3L4 | 416-383-2300

    Спасибо за регистрацию!

    Приветственное письмо уже в пути. Если вы его не видите, проверьте папку нежелательной почты.

    Следующий выпуск Edmonton Journal Headline News скоро будет в вашем почтовом ящике.

    Комментарии

    Postmedia стремится поддерживать живой, но вежливый форум для обсуждения и поощрять всех читателей делиться своими мнениями о наших статьях.Комментарии могут пройти модерацию в течение часа, прежде чем они появятся на сайте. Мы просим вас, чтобы ваши комментарии были актуальными и уважительными. Мы включили уведомления по электронной почте — теперь вы будете получать электронное письмо, если получите ответ на свой комментарий, появится обновление ветки комментариев, на которую вы подписаны, или если пользователь, на которого вы подписаны, прокомментирует. Посетите наши Принципы сообщества для получения дополнительной информации и подробностей о том, как изменить настройки электронной почты.

    Мнение The Observer об угрозе России для Украины | Редакция Observer

    Владимир Путин человек старомодный.Он тоскует по временам, когда Советский Союз был великой державой. Он по-прежнему рассматривает западные демократии как противников, которых нужно сбивать с толку, когда это возможно. И он так и не смирился с постсоветской потерей республик-сателлитов времен холодной войны в Восточной Европе. Особенно это касается Украины.

    Представление россиян о том, что Украина является украденной территорией, на которую они имеют естественное право, уходит своими корнями в царские времена и раньше. Украинцев (и белорусов) по привычке называли «малороссами». Рассказы коренных народов подчеркивают общую историю и общую веру, неразрывно связывающие две братские восточнославянские расы.Путин неоднократно заявлял, что «русские и украинцы — один народ».

    Удобно забыто имперское угнетение 19-го века, которое включало запрет на украинский язык. В 1918 году, после революции в России, Украина провозгласила свою независимость, но ее быстро аннулировали. В 1930-х годах рукотворный голодомор, известный как Голодомор, унес жизни более 7 миллионов человек, в основном этнических украинцев, и теперь официально считается советским геноцидом.

    Несмотря на все это, Путин считает стремление современной Украины к более тесным связям с ЕС и НАТО предательством.Это отношение напоминает отношение Франции 1950-х годов к Алжиру и отношение Англии 19-го века к Ирландии. Тем не менее, он также, похоже, искренне опасается, что крен Киева на запад, поощряемый и эксплуатируемый США и их союзниками, представляет угрозу для России.

    Фиаско США в Афганистане, возможно, убедило Путина в том, что очередная авантюра на Украине может принести положительные дивиденды

    Чтобы понять, почему нынешняя напряженность на границах Украины может перерасти в европейскую войну, необходимо немного понять эту общую историю.В 2014 году в ответ на революцию, свергнувшую промосковского президента Украины, Путин вторгся в Крым и аннексировал его, а также начал опосредованный сепаратистский конфликт в Донбассе.

    Провал мирных усилий, отстаиваемых Ангелой Меркель из Германии, непосредственно привел к сегодняшнему кризису. Размещая более 90 000 военнослужащих и тяжелые вооружения у границ Украины, Путин, возможно, пытается подтолкнуть Киев и Запад к постоянному урегулированию, отмене санкций и официальному признанию нового статуса Крыма.

    Но у него есть и другие мотивы. Москва всегда возражала против расширения НАТО на восток после 1990 года, особенно в Польшу и прибалтийские республики. Он хотел бы обратить вспять недавнее развертывание там войск и ракет альянсом. Он хотел бы, чтобы США и Великобритания прекратили продажу оружия Киеву и разговоры о светлом «евроатлантическом будущем» Украины.

    Способный использовать относительно слабое геостратегическое положение России в своих интересах, Путин также чувствует возможность. Фиаско США в Афганистане, после аналогичного американского провала воли в отношении Сирии, Крыма и Грузии, возможно, убедило его в том, что еще одна авантюра на Украине может в конечном итоге принести положительные дивиденды, избежав серьезных военных последствий.

    В этом, к сожалению, он не сильно ошибается. Президент США Джо Байден выступил с рядом резких предупреждений. Он говорит, что скоро поговорит напрямую с российским лидером. Между тем, как он хвастался на прошлой неделе, он подготовил «наиболее всеобъемлющий и значимый набор инициатив, чтобы г-ну Путину было очень, очень трудно идти вперед и делать то, что люди опасаются, что он собирается сделать».

    На практике это высказывание Байдена означает, что США планируют наказать Россию экономически и другими способами, если она нападет на Украину, но открытого военного ответа не будет.НАТО не придет на помощь; не будет более широкого конфликта. Как известно Путину, Байден занимается прекращением войн, а не их началом. Это его обещание американским избирателям. И вообще, он сосредоточен на Китае и Ковиде.

    С этой точки зрения кризис знаменует собой очень опасный момент для Украины и доверия к западному альянсу. Шовинистическая болтовня министра иностранных дел Лиз Трасс о защите «границы свободы» на самом деле является признанием в бессилии.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *